Події на Волині 1943 і сучасна польська агресія: думка аналітика
Як повідомляє Волинська правда, посилаючись на Українську правду, на переконання Тараса Возняка, «у Республіці Польща де-факто сформувалася практично одноосібна система реалізації влади. Брат вбитого у катастрофі під Смоленськом президента Леха Качинського став практично єдиним центром прийняття політичних рішень. Інші політичні гравці партії Право і Справедливість, номіновані нею високі урядовці, включно з президентом Польщі Анджеєм Дудою є несамостійними фігурами другого ряду». Він зазначає, що «у випадку Ярослава Качинського ми маємо справу з повторною, причому успішною, спробою стати «начельніком панства» – другим Юзефом Пілсудським».
При цьому, уточнює аналітик, «Ярослав Качинський є харизматом, що живе у сконструйованому (чи радше реконструйованому ним) світі уявної Польщі, королевою якої є Марія мати Ісуса Христа, Польщі, яка пройшла хресним шляхом Ісуса Христа, над якою глумилися та знущалися практично всі сусідні народи, Польщі-страдниці, задля якої він, Ярослав Качинський, має своїм життям виконати певну місію».Разом з тим, констатує Возняк, «Ярослав Качинський у своїй конструкції майбутнього центрально-східної Європи чітко відійшов він моделі Ґедройця-Мірошевського і впритул наблизився до ревізії консенсусу, що склався після ІІ Світової війни».
На його думку, влада Польщі посилає Українімеседжі, згідно з якими «всі події українсько-польського протистояння, зокрема події на Волині 1943 р., мають бути визнані геноцидом щодо польського народу». Возняк наголошує, що загалом «ревізіоністськими тенденціями, які на сьогодні є характерними для частини суспільств таких країн, які постраждали під час цієї війни (а це Польща, Угорщина, Румунія) не варто нехтувати. У досяжному майбутньому, особливо за умови турбулентних процесів у самій Україні чи її можливої фрагментації (сьогодні Крим і частина Донбасу вже відсепаровані) та активізації російської агресії, ці тенденції можуть набрати форми офіційної позиції». При цьому він попередає, що «дизайнери польсько-українських/українсько-польських непорозумінь всіма силами пробують довести ситуацію до крайньої істерії, до точки неповернення – власне до конфлікту».
