8 цікавих особливостей батьківства в різних країнах світу
1. В Японії дошкільнятам дозволяють шуміти, дуріти і пустувати
Так, це саме так. Дисципліна стає суворішою тільки з приходом до школи. Японці вірять, що обмеження в ранньому дитинстві роблять з дітей нещасних дорослих. Тому ніякі прояви гіперактивності не зустрічають опору дорослих. У японських дитячих садках дуже шумно, але вихователів це не бентежить. Навпаки, дітей провокують бути енергійними і не сидіти на місці. Філософія проста – дітям потрібно дозволити бути дітьми, а отже, не обмежувати їх природну поведінку. При цьому з віком японським дітям починають давати все більше свободи: 7-річна дитина, яка їде на метро з одного кінця міста в інший – норма.
2. У Франції діти з раннього віку їдять те ж, що і дорослі
І тому не плюються їжею. Поки в Україні прийнято влаштовувати на тарілці восьминогів з сосисок, заливати яйця в веселі форми і малювати з кетчупу посмішки, у Франції страви для дорослих нічим не відрізняються від страв для дітей. Ніяких пластикових приборів і міні-тарілок, майже ніяких «дитячих» страв в меню і ніяких безконтрольних перекусів. Щоб до встановленого часу обіду і вечері дитина точно зголодніла.
3. У Швеції обоє батьків йдуть в декрет
Кожному з батьків в Швеції виділяють 480 днів оплачуваної відпустки по догляду за дитиною. Відпустку можна поділити навпіл, тоді батьки отримають бонус – по 1000 євро. Взагалі, державі вигідно, щоб відпустка ділилася між батьками. Дні (всі 480) – календарні. Тобто, якщо брати відпустку на сім днів в тиждень, то кожному з батьків декрету вистачить приблизно на півтора роки. Можна вибрати й іншу схему: виходити на неповний тиждень: три дні на роботі, чотири вдома за рахунок декрету.
4. В Італії допізна сидять з дітьми в ресторанах
Хоча б тому що вечеряти виходять набагато пізніше. Так що о сьомій вечора ніхто не буде вкладати дитину спати, адже сімейна вечеря (осіб на десять) – важливіше. Мабуть, тільки в Україні вважають, що галаслива компанія і пізній вечір – катастрофа і загроза для режиму дитини.
5. У Таїланді дітей вчать завжди «бути мужніми»
Жодна 3-річна дитина в Таїланді не заплаче, коли її відведуть до садочка. Скаржитися теж не буде. Дитині залишається злізти з батьківського мотоциклу, дозволити посипати себе тальком (від спеки) і слухняно виконувати вказівки вихователя. Цьому є, до речі, просте пояснення: воно в особливостях тайської мови. Зайві емоції в мові спотворюють тон, так що занадто гучні і стурбовані тайці можуть просто залишитися незрозумілими (в кращому випадку) або потрапити в неприємну ситуацію.
6. У Голландії 38°С – це не температура, а з вітрянкою можна прийти в садочок
Так, таку температуру просто не вважають хворобою, її не збивають, з нею ходять до школи, на роботу і в дитячий садок. Дитина може прийти з вітрянкою (адже на вітрянку треба перехворіти всім – заражаються на здоров’я). Правда, про це попередять всіх батьків. Отже, якщо хочеться тримати дитину подалі від вітрянки, можна просто не водити в садочок.
7. У Китаї завжди стають на бік вчителя
Про це в своїй книзі «Бойовий гімн матері-тигриці» пише Емі Чуа. Причина – вчитель завжди знає, як краще. Навіть якщо б’є по руках, лається на кожному уроці та грубо вказує на помилки. Дітям завжди пояснять, що вчитель робить все для того, щоб учень досягнув успіху. Ще китайських дітей не хвалять з будь-якого приводу, тільки за серйозні досягнення. Загалом, китайське виховання м’яким не назвеш.
8. У Єгипті ніхто спеціально не готується до батьківства
Ні арабського Карпачова, ні Комаровського просто не існує. Книги з виховання взагалі в Єгипті не продаються. Місцеві батьки швидше покладаються на інтуїцію і поради старших. Ще в Єгипті ніхто не миє підлогу кілька разів на добу зі спеціальним засобом і не бігає з кожним пчихом до лікаря. Зате там справжній культ дітей. Ніхто в літаку не буде обурюватися через крик немовляти або істерики 5-річної дитини в ресторані.
