ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Про штучну епідемію неврологічних хвороб

Олександр привів трирічного сина до невролога з поширеною проблемою: дитина все розуміє, але не розмовляє.

Після короткого спілкування дитині поставили діагноз: "мінімальна мозкова дисфункція" та прописали низку ноотропних препаратів.

Маленьку Марію через трохи підвернуту стопу відмовились виписувати з пологового через "гіпоксію ЦНС".

Дитині призначили ін'єкційно гомеопатію та масаж.

"Мінімальна мозкова дисфункція", "гіпоксія ЦНС" та "високий внутрішньочерепний тиск" – одні з найрозповсюдженіших псевдодіагнозів в Україні, пояснює дитячий невролог та керівниця відділу розвитку однієї з київських клінік Ірина Гордієнко.

Такі діагнози у всьому світі або не існують, або їх встановлюють лише у критичних ситуаціях.

Високий внутрішньочерепний тиск

За даними Американської академії педіатрії, високий внутрішньочерепний тиск – надзвичайний неврологічний стан, що загрожує життю та виникає через травми, інфекції, кисневе голодування мозку тощо.

Коли дитина проходить нейросонографію (УЗД головного мозку), будь-які відхилення у розмірах: чи то між шлуночками головного мозку, чи то в їх розмірах – в Україні часто вважають патологією, пояснює лікар.

Але норми в нашій країні та за кордоном – дуже відрізняються.

– Дитину починають оцінювати з точки зору патології та протоколу, а увагу на загальний стан не звертають.

За міжнародними рекомендаціями, діагностувати високий внутрішньо черепний тиск можна, спостерігаючи швидке збільшення шлуночків за даними МРТ або КТ. Але більш точними будуть результати спинномозкової пункції.

Медик пояснює, що дитину необхідно спостерігати в цілому на основі трьох основних критеріїв, які є золотим стандартом огляду дитячим неврологом:

- як дитина виглядає фізично: будова тіла, його фізичні можливості
- неврологічний статус: тонус м’язів, рефлекси
- як дитина розвивається: чи є в розвитку прогрес

Якщо всі показники в нормі, збільшені шлуночки можуть бути індивідуальною особливістю дитини.

Якщо тиск дійсно високий – це критична ситуація. Тиск супроводжує монотонний крик, блювота, збільшення розмірів голови, порушення свідомості, навіть менінгеальні прояви.

Патологія проявиться і через зіниці різного розміру та несиметричні носо-губні складки.

Дитині з такими симптомами треба проводити пункцію. А при підтвердженні високого тиску – проводити лікворошунтуючу операцію.

– Високий тиск неможливо діагностувати лише за результатами нейросонографії.

Тому мама, чиїй дитині встановили високий внутрішньочерепний тиск і відпустили додому купатись в травах, може заспокоїтись: дитина скоріш за все здорова.

Мінімальна мозкова дисфункція

– Діагнозу "мінімальна мозкова дисфункція" немає в міжнародній діагностичній класифікації, – пояснює невропатолог. – Мінімальна мозкова дисфункція – як вегето-судинна дистонія – не діагноз. Під цим може критись безліч проблем.

Наприклад, "диспраксія" – порушення рухливості у дітей, що не мають паралічу або м’язового тонусу.

Чи "сенсорна алалія" – коли дитина не розуміє, що їй кажуть. Або "моторна алалія" – коли дитина не може говорити. Це можуть бути когнітивні чи сенсорні порушення.

Тобто це стан, який ще треба медично уточнити.

– Усі ці діагнози об'єднує те, що їх неможливо вилікувати ліками. Для зміни потрібен особистий досвід дитини. Ані вітаміни, ані ноотропне подолають жодної неврологічної проблеми, – пояснює невролог.  

Їх неефективність доведена чисельними дослідженнями. Чому?

Медик пояснює, що кожна нервова клітина має свій метаболічний запит.

У більшості випадків він задовольняється завдяки нормальному, звичному стилю життя.

Іноді когнітивні порушення викликані серйозними станами: епілепсією, РАС (розлади аутистичного спектра), ДЦП тощо.

Є препарати, що можуть поліпшити стан дитини: група протисудомних засобів, наприклад. Або нейролептики при важких психічних розладах.

Майже всі дієві неврологічні ліки призначають лише при важких захворюваннях.

Але навіть у випадку аутичного спектру ліки не навчать дитину говорити.

– Лише правильно поставлене перед малюком завдання дає поштовх організму, запускає всі необхідні біохімічні процеси мозку, які забезпечують правильну роботу нервової системи загалом та вищої нервової системи зокрема.

Іноді встановити чіткий неврологічний діагноз дійсно важко. І тут потрібна командна робота декількох спеціалістів.

Наприклад, співпраця з психіатром.

– У нас не вважають доречним звертатись до дитячого психіатра раніше 5 років, але є сенс в деяких випадках отримати консультацію вже після двох років.

Гіпоксія ЦНС

– Гіпоксія ЦНС – улюблений медвідвід від вакцинації, –  пояснює Гордієнко. – Пологи – гіпоксичний процес, і в радянські часи цей діагноз отримували чи не 100% новонароджених.

Але ставити його доречно лише за мозкової катастрофи у дитини, що пережила реанімацію і має виражені неврологічні вади, як наслідок кисневого голодування.

Ставити такий діагноз дитині з вагою більше 2500 г, яка отримала високі бали за шкалою Апгар, яку виклали на груди матері, виписали на третій день з пологового, яка нормально їсть та розвивається – недоречно. Так само як і відмовляти їй в захисті від інфекційних хвороб.

Ще один симптом, до якого уважно ставляться неврологи й батьки – тремор кінцівок.

Це може бути або ознакою небезпечного стану, високого тиску, симптомом епілепсії, або дитина дуже чутлива, з такою нервовою системою, що перезбудження, перенасичення емоціями може викликати тремор.

Найголовніше – зрозуміти, чи це не судома. І найпростіше, що можуть зробити батьки – взяти дитину за ручку або підборіддя. Тремор припиниться, а судома – ні.

Відтермінувати вакцинацію

– Через дві псевдокісти та гіпертонус ми з чоловіком перетворились на шаманів, – сміється Марина. – Щодня купали дитину в суміші трав: якийсь заспокійливий екстракт та морська сіль. Потім 3000 гривень на масаж і заборона вакцинуватись.

На хибну небезпеку псевдокіст звертають увагу не лише неврологи, але й педіатри.

– Поєднання слів "мозок" та "кіста" дуже лякають батьків і це зрозуміло. Але псевдокіста – цілком безпечне утворення. Вона містить ліквор (рідину, що омиває мозок). Це один з нормальних етапів формування дрібних судин головного мозку, – пояснює педіатр-неонатолог Лідія Бабіч.

У більшості випадків кісти минають самостійно.

Якщо в дитини немає порушень розвитку і немає неврологічних симптомів, то не варто непокоїтись.

– А купання в травах недоречне для всіх дітей через ризик алергії та пересушування шкіри. І це не привід не вакцинувати дитину, – додає Бабіч.

– Лише важкі неврологічні стани є приводом відтермінувати вакцинацію. Це може бути важка епілепсія, реальний високий внутрішньочерепний тиск, коли дитину вже готують до нейрохірургічної операції, – погоджується Гордієнко.

Розвиток дитини

Гордієнко пояснює, що стежити за розвитком дитини, звісно, треба, але є і мінус: багато суперечливою інформації, через яку батьки можуть легко запанікувати.

У дитини є певні навички, етапи розвитку, це можна прочитати навіть в наказі 149 про затвердження Клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років.

– Усі батьки хочуть, аби дитина належно розвивалась, але при цьому, з найкращими намірами, не дають їй сповна реалізуватись: іграшку покладуть ближче, вгадують усі бажання з одного погляду або навпаки, захоплюються суперечливими методиками розвитку, – каже лікар.

І додає, що через це дитина часто недостатньо вмотивована.

За словами Гордієнко, у частини дітей така будова нервової системи, що вони все розуміють, а вимовити словами не можуть:

– Продукування мови – колосальна аналітична робота нервової системи. Вимовити слово на позначення певного предмета, в потрібній ситуації – це глобальна комунікативна навичка.

Щоб її сформувати та закріпити, необхідно отримати достатньо особистого досвіду. Він має бути в сприятливій, позитивній ситуації.

– Коли в дитини затримка мовного розвитку, це часто катастрофа для батьків. Вони хочуть, аби дитина щось сказала. І не рідко створюють стресову, важку для виконання ситуацію: "Скажи це!" і дитина починає свідомо відмовлятись від мовлення.

Гордієнко пояснює: коли невролог та/чи дефектолог допомагають вирішити мовне питання, працювати треба і з дитиною, і з батьками.

Важливо, щоб мама й тато змінили свою поведінку на ефективну для своєї дитини. Для цього треба з ними окремо говорити.

Одній дитині може бракувати мотивації, іншій – певних емоцій, а третій – паузи після поставленого питання.

Якщо це дитина з особливостями розвитку, чи якій потрібна реабілітація, медики повинні в терапії орієнтуватися перш за все на протокол її життєвої активності, каже невролог.

За її словами, завдання терапевта в такому випадку – перенести всі навички дитини, отримані під час реабілітації, в реальне життя: навчання, спілкування, самообслуговування тощо.

Щоб така дитина досягла успіхів, родина має щодня дотримуватись певних рекомендацій.

Вони мають бути простими та поліпшувати якість життя всієї родини, пояснює Гордієнко.

Наприклад, у дитини геміпарез – параліч половини тіла.

Родина хоче, аби вона пішла в півтора року. Дитина вже може стояти біля опори й батьки зосереджені саме на ходінні.

Але помітно, що інтерес дитини і її можливості зосереджені на столі: вона може тримати предмети, бере участь у спільній трапезі.

– Ми чуємо запит батьків, але той баланс тіла, який дитина отримує за столом та на стільчику, маніпулюючи предметами та роблячи це з цікавістю, дасть більше для її ходіння, аніж спеціалізовані вправи, – додає невролог.

Дитина має діяти самостійно, отримувати власний досвід. Якщо основні потреби – сон та їжу – задовольняти раніше за запит дитини, це погіршить ситуацію і зі сном, і з розвитком.

– Найважливіше у відстежуванні розвитку дитини – звертати увагу на дитину комплексно і поважати думку батьків.

Найтривожніший симптом, це фраза мами або тата: раніше у нас так не було, – додає Ірина Гордієнко.

Наталія Бушковська, журналіст, спеціально для УП.Життя