Чим БІЛЬШЕ ми даємо дітям, тим МЕНШЕ вони вміють і хочуть
Ми всі хочемо зробити своїх дітей щасливими. Ми всі бажаємо їм лише найкращого. Але часом стається так, що ми починаємо плутати поняття і впроваджувати свої пріоритети в чуже життя.
Наше завдання як батьків і вихователів (як би банально це не звучало) – навчити дітей вчитися. Навчити шукати потрібну інформацію і відокремлювати правду від брехні. Навчити уникати перешкод з найменшими втратами – як фізичними, так і моральними.
Як допомогти дітям стати дорослими і самостійними
Зрозумійте – навчити, а не зробити все за них: не подавати рішення в уже готовому вигляді; не робити можливе і не можливе; не жертвуватися заради них; не догоджати, а любити. Але… Чим більше ми дітям даємо, тим менше вони вміють і хочуть.
Діти – це насамперед люди, а у всіх людей від переїдання починається гикавка. Не треба наповнювати їх тим, що заважає їм рости і розвиватися.
Необхідно дати лише те, що дійсно допоможе їм стати дорослими і самостійними. Адже вони (всі до одного) рано чи пізно виростуть і будуть хотіти чогось більшого.
Вони хотітимуть мати свої сім’ї, свої гроші. Хотітимуть відстоювати свою думку і робити свої вчинки. Чи зможуть вони це зробити і чим все це закінчиться, залежить багато в чому від вас!
На мій погляд, первинними речами в становленні дитячої особистості стануть:
1. Початкова фізична самостійність
Нехай це будуть перші кроки, їжа, туалет, вибір іграшок в магазині, лазіння по гімнастичній драбинці, стрибки в басейн… як тільки ви бачите в дитині готовність до дій, відпускайте. Не тисніть, дозволяйте йти своїм шляхом. Захищайте від “падінь” і попередьте про наслідки, але не робіть все це замість неї.
2. Достатня рухливість
Пам’ятайте, що лише енергія народжує енергію. Бездіяльність її вбиває. Не дозволяйте дітям лінуватися. Не дозволяйте лінуватися і собі. Будьте позитивним прикладом. Прогулянки, походи, спортивні гуртки – все це потрібно дітям, як повітря. Без цього вони перестають бути дітьми.
3. Спокійна і довірлива домашня атмосфера
Це дуже важливий пункт. Якщо ситуація вдома є нервовою, то ні про яку впевненість та самостійність не може бути й мови. Для будь-якої дитини дім – це місце, де її завжди люблять і чекають. Просто пам’ятайте це. Намагайтеся не приносити додому вуличну злобу, не кричіть і не обговорюйте вголос свої образи і невдачі.
4. Сімейні обіди та розмови
У моєму дитинстві ніколи цього не було. Але завжди дуже хотілося. Це так класно, коли збирається вся родина, коли відбувається живе спілкування. Коли молодші слухають спогади старших, навчаються їхньому досвіду, а старші, в свою чергу, не заважають молодшим висловити їх власну точку зору. Це і є обмін, саме це дає сили і допомагає прийняти правильні рішення.
5. Чіткі рамки дозволеного і однозначність ваших дій
Навіть дорослій людині це дуже сильно полегшує життя. Що вже казати про дітей. Не змінюйте своїх рішень, як рукавички: не допускайте двозначності фраз і роздвоєності рішень всередині сім’ї. Домовтеся заздалегідь і попросіть всіх членів сім’ї дотримуватися обраної тактики. Ніколи не сваріться і не сперечайтесь при дітях. Це дуже сильний удар для дитячої психіки.
Що ще ви можете зробити для дитини як батьки:
Будьте завжди на боці дітей.
Слухайте і не перебивайте.
Мінімізуйте стресові ситуації.
Бережіть дитинство.
Багато подорожуйте.
Вивчайте іноземні мови.
Ведіть здоровий спосіб життя.
Відвідуйте музеї, спеціалізовані гуртки і клуби.
Заучуйте напам’ять вірші і тексти.
Не перевіряйте виконання домашніх завдань.
Не приділяйте надмірної уваги шкільним оцінкам.
Виробіть свою, найбільш оптимальну систему бонусів.
Не бійтеся заслужених покарань (але, звичайно ж, не фізичних).
Хваліть дітей за успіхи. Не сваріть за невдачі.
Пояснюйте причини і наслідки.
Не робіть завчасних висновків.
Не принижуйте і не засоромлюйте дітей.
Говоріть правду.
Обговорюйте з дітьми будь-які теми.
Ніколи не порівнюйте їх з собою або з іншими дітьми.
Беріть участь у всіх дитячих заходах.
Пишайтеся і завжди поважайте дітей.
