Хто кого тримає: ми батьків або вони нас
Залежність від батьків виражається у відчутті провини за проживання власного життя так, як хочеться, в образах на батьків і підвищеній чутливості до їх критики. Ми ніби прив’язані до них мотузками, так щільно, що будь-яка їх напруга, рух, заподіює дискомфорт.
Чому ж ми так довго сидимо в цьом вузлі?
Нам страшно стати невдячними, але неусвідомлено ми ще більше боїмося жити своїм розумом, коли усі орієнтири встановлюємо собі тільки ми самі і відповідальність за наші вчинки падає тільки на нас. Батьки не відпускають нас, поки ми самі за них чіпляємося. Поки ми – діти, у своїх претензіях і прагненні бути завжди для усіх, а особливо для них, хорошими. Причому хорошими у батьківському розумінні. Батьки прекрасно почнуть справлятися зі своїм життям без тебе, коли ти сам/а відпустиш материнську спідницю і батьківський рукав.
Що ти відчуваєш, прочитавши це?
Якщо одна лише думка про те, що батьки прекрасно зможуть жити і без тебе, тобі неприємна, це означає – це не вони тебе тримають і тебе потребують, а ти їх. Отже, перед вами – великий шлях. При такій “турботі” батьки дуже швидко регресують, розучуються робити те, що уміли і перестають докладати зусиль для того, щоб зрозуміти нове, розв’язати проблему самостійно. У результаті я часто бачу п’ятидесятирічних людей, які абсолютно не можуть вирішувати свої проблеми. Як тільки дорослі діти починають жити своїм життям і свою енергію спрямовують на вибудовування свого майбутнього, батьки часто починають несподівано приносити їм радість своїми успіхами в області комп’ютерних технологій і філософії. А іноді не починають.
І тоді завдання дорослішання – дозволити батькам жити так, як вони живуть. Так, багато хто вибирає плюнути на своє здоров’я, на фінансове становище, зовнішній вигляд. Нам від цього дуже боляче, але заради уникнення цього болю неволити людину, заподіюючи їй “добро” – шкідливо для обох. Моя мама сама нещодавно відновила пароль від “Вконтакті”, написавши в службу підтримки, вибивши з них навіть те, на що треба натиснути і куди що ввести. А раніше мені дзвонила, навіть, якщо випадково вкладку закрила. Літня знайома пішла сама знайомитися з сусідкою, хоча до цього 3 роки страждала від ізоляції.
Ми можемо допомогти своїм батькам, якщо навчимося допомагати собі. Коли перестанемо вирішувати завдання батьків і зосередимося на завданнях свого віку.
P.S. Мова не йде про людей глибоко похилого віку або інвалідів, хоча на багатьох з нас чекає турбота про немічних батьків, але усі зацікавлені в тому, щоб це сталося якомога пізніше і не було викликане вивченою безпорадністю.
