Що трапляється з жінкою, коли вона стає мамою
Актриса Сара Уокер одного разу сказала мені, що стати матір’ю – це немов би знайти в своєму будинку нову невідому досі кімнату. Мені завжди подобалося це порівняння, тому що воно набагато точніше описує життя із новонародженим, аніж банальна фраза «Все змінилося», котру можна почути від більшості людей.
Звісно, для матерів багато що змінюється, однак, найсерйозніших змін зазнає один із найбільш особистих аспектів життя – емоційний стан.
Що, як виявилось, значною мірою впливає на нервову систему.
Деякі неврологи розповідали мені, що ще навіть до того, як жінка народжує, під час вагітності, в структурі головного мозку відбуваються певні зміни. Століттями вчені спостерігають за змінами у поведінці матерів, однак лише зовсім недавно вдалося встановити зв’язок між поведінкою жінки та тим, що відбувається у префронтальній корі, середньому мозку, тім’яних частках та інших ділянках головного мозку. Сіра речовина стає більш концентрованою. Активність зростає в ділянках, котрі контролюють емпатію, почуття тривоги та соціальну взаємодію. На основному психологічному рівні ці зміни, спричинені приливом гормонів під час вагітності та післяпологового періоду, допомагають матері з’єднатися зі своїм дитям.
Іншими словами, такі материнські почуття, як надмірна любов, нестримне піклування та постійна тривога, починаються з реакцій, котрі відбуваються в головному мозку.
Багато вчених вважає, що аналіз материнського мозку також допомагає зрозуміти, чому так багато матерів відчувають серйозну тривогу та страждають від депресії. В середньому одна з шести жінок переживає післяпологову депресію, а в багатьох з’являється звичка надто часто мити руки та нав’язлива ідея перевіряти, чи дихає немовля.
«Така поведінка є майже наближеною до обсесивно-компульсивних розладів, і цей стан може тривати до кількох місяців після народження дитини», − розповіла мені психолог Пилюлан Кім, котра досліджує материнський мозок. «Власне кажучи, матері показують дуже високе вміння турбуватись про те, чого вони не можуть контролювати. Вони постійно думають про немовля. Чи воно здорове? Чи хворе? Чи сите?».
«У матерів відбуваються зміни в різних ділянках мозку», − продовжує Пилюлан Кім. «Процеси в ділянках мозку спричинюють емоційне регулювання, а також впливають на те, що ми називаємо материнською мотивацією – і я вважаю, що саме ці ділянки найбільше пов’язані з обсесивно-компульсивними звичками. У тварин та людей під час післяполового періоду з’являється надмірне бажання піклуватися про власну дитину».
Є декілька взаємопов’язаних ділянок мозку, котрі допомагають контролювати поведінку та настрій матері.
Особливо цікавить дослідників мигдалеподібне скупчення нейронів, відоме як мигдалина, котре допомагає роботі пам’яті та контролює емоційні реакції, такі як страх, тривога та агресія. У здоровому мозку активність мигдалини зростає протягом тижнів та місяців після пологів. Дослідники вважають, що це зростання співвідноситься з поведінкою матері – збільшення мигдалини робить її надто чутливою до потреб дитини – тоді як гормони, знаходячи більше рецепторів у збільшеній мигдалині, допомагають створити петлю зворотнього зв’язку для мотивації поведінки матері. Достатньо лише глянути на дитину, як вмикаються ті центри головного мозку, котрі відповідають за потреби людини. Це виявили вчені, провівши багато досліджень. Такі особливості материнського мозку впливають на пестливу мову, якою мати розмовляє з дитиною; на те, наскільки уважна вона до дитини; та навіть на прихильність, котру вона відчуває до своєї дитини. Тож не дивно, що пошкодження мигдалини асоціюються з початком депресії у матерів.
Також пошкодження мигдалини може впливати на зв’язок між матір’ю та дитиною. Дослідження журналу «Neuroscience» (Нейронаука), котре було проведено 2004 року, показало, що дитинчата мавп, у котрих була вражена мигдалина, були менш схильними виражати свої емоції та знаходити свою матір, аніж дорослі особини. Здатність новонародженого відрізняти свою матір від когось іншого так само залежать від процесів, котрі відбуваються у мигдалині.
Активні процеси в мигдалині також пов’язані з сильнішими почуттями матері до своєї дитини, порівняно з почуттями до дітей взагалі.
Під час дослідження реакцій мигдалини, котре було проведено 2011 року, вчені виявили, що жінки виражають більш позитивні емоції, дивлячись на фото своєї усміхненої дитини, аніж дивлячись на фотографії чужих дітей, і діяльність їхнього мозку чітко відображає цю різницю.
Сильнішу реакцію головного мозку вчені зафіксували у матерів саме тоді, коли вони дивилися фотографії своїх дітей, і саме в мигдалині, таламусі та деяких інших ділянках.
Підвищена реакція мигдалини під час споглядання власних дітей пов’язана з меншою тривожністю матері та меншою кількістю симптомів депресії, стверджують вчені. Іншими словами, зміни в мозку матері сприяють її мотивації до піклування про дитину, а також можуть допомагати полегшувати емоційний стан.
Таким чином, якщо реакція мигдалини головного мозку в той час, коли жінка дивиться на свою дитину є високою, то, швидше за все, більш позитивними та просоціальними будуть аспекти материнської чуйності, почуттів та переживань. Більшу тривожність та гірший настрій викликає нижчий рівень сприйняття дитини мозком матері, тоді ж спостерігається більш стресове та негативне ставлення до почуття материнства.
Багато процесів, котрі відбуваються у мигдалині мозку матері, взаємодіють з гормонами, що містяться у цій ділянці. Вона має велику концентрацію рецепторів для гормону, такого як окситоцин, котрий інтенсивно виділяється під час вагітності.
«Ми спостерігаємо зміни на обох рівнях – гормональному та ментальному»,− писала мені в електронному листі психолог Рут Фельдман, котра займається дослідженням мозку.
Окситоцин в організмі матері – це система, що відповідає за зв’язок матері з дитиною у всіх видів ссавців. Рівень цього гормону значно підвищується під час вагітності та протягом післяпологового періоду, і чим більше мати захоплена турботою про дитину, тим більше підвищується рівень окситоцину в її організмі.
Настання материнства певною мірою схоже на закоханість – принаймні на рівні сприйняття.
Рівень окситоцину підвищується також тоді, коли жінка дивиться на своє немовля, або чує його дитяче белькотіння і плач, або ж коли пригортає дитину до себе. Підвищенням рівня окситоцину в період грудного вигодовування можна пояснити той доведений наукою факт, що матері, котрі вигодовують немовлят грудьми, більш чутливо сприймають плач дитини, ніж ті, котрі не вигодовують.
«Матері, котрі вигодовують грудьми, показали більш високий рівень чутливості мозку до плачу дитини, порівняно з тими матерями, котрі вигодовують немовлят штучними сумішами у перші місяці після пологів», − каже Пилюлан Кім.
«Це й справді цікаво. Ми не знаємо, чи це залежить від самого процесу годування, чи від рівня окситоцину, чи від якогось іншого фактора».
Що науковцям точно відомо, розповідає Рут Фельдман, то це те, що настання материнства певною мірою схоже на закоханість – принаймні на рівні сприйняття. Це допомагає пояснити, чому багато батьків саме так описують почуття, котрі виникають у них під час першої зустрічі з їхніми новонародженими дітьми. На ментальному рівні нервові зв’язки, котрі відповідають за пильність та соціальну значимість, а саме мигдалина, стають особливо чутливими, так само як і дофамінові зв’язки, котрі стимулюють пріоритет дитини у сприйнятті матері. «Під час нашого дослідження ми виявили, що в період соціальної прив’язаності зміни відбуваються в тих самих ділянках», − каже Рут Фельдман. «Ми дослідили, що протягом перших місяців «закоханості» відбуваються деякі схожі зміни у мозку закоханих».
До речі, така сама схема змін у головному мозку впливає на те, що запах дитини є таким приємним для її матері, як довели вчені у дослідженнях 2013 року.
Найбільші зміни у головному мозку матері з’являються тоді, коли народжується її перша дитина, тому, як стверджують деякі вчені, невідомо, чи материнський мозок колись повернеться у той стан, у якому він був до народження дитини. Материнська нервова система зазнає багатьох змін.
У мозку чоловіків також можуть відбуватися схожі переміни, якщо чоловіки глибоко співпереживають та постійно підтримують жінку.
Окситоцин впливає на інстинкти піклування в мозку чоловіка інакше, аніж у мозку жінки, дослідили минулого року Рут Фельдман та інші науковці. На відміну від материнської, батьківська нервова система чоловіка опирається на соціально-пізнавальні нервові закінчення, котрі розвинуті в мозку обох статей, однак жінки розвиваються за так званою схемою «мозок-гормони-поведінка», що автоматично стає основою для материнства. Інакше кажучи, основи материнської поведінки закладено в мозку навіть ще до того, як жінка народить дитину.
Можливо, тому материнство чимось схоже на таємниче приміщення у мозку жінки, котре чекає моменту, коли його відкриють.
«Однак, лише матері переживають вагітність, народження та лактацію, і це забезпечує їм велику перевагу для виявлення материнської турботи завдяки підвищеній чутливості мигдалини, − пишуть дослідники, − в процесі еволюції у людей з’явились різні способи адаптації до ролі батьків, і цих альтернативних шляхів можна навчитися на практиці, перебуваючи в гармонії, та щодня піклуючись про немовля».
Інакше кажучи, просте повсякденне піклування про дитину формує нові нейронні шляхи – відкриває нові кімнати у мозку батьків.
