10 психічних захворювань, які маскуються під звичайні риси характеру
1. Безвідповідальне ставлення
До цієї категорії сміливо можна записувати всіх, хто прагне більше відпочивати і менше працювати. Зрозуміло, це звичайне людське бажання, проте деякі з нас частенько перегинають палицю. Наприклад, якщо співробітник компанії за рік оформив кілька лікарняних, взяв декілька відпусток і незліченну кількість відгулів, а при цьому примудрявся ще й спізнюватися, психолог поставив би йому антисоціальний розлад особистості. Правда, для цього потрібно, щоб спостерігалися ще і такі симптоми:
часта брехня, яка нічим не мотивована;
прагнення жити за чужий рахунок;
часте звільнення без подальших планів із працевлаштуванням, тобто «відхід у нікуди»;
розтрата грошей не за призначенням (збирався купити продукти, а придбав нову іграшку для приставки).
Боротися з антисоціальними допоможе тайм-менеджмент і нагороди. Досить розписати, який презент можна собі зробити за те чи інше досягнення (наприклад, кілька днів прожити за складеним планом), і дотримуватися розкладу хоча би протягом місяця, щоб встигла виробитися звичка. Ще при таких порушеннях психологи рекомендують вправу «Огляд виборів»: письмово ставиться проблема, визначаються можливі виходи з неї і переваги/недоліки кожного. Це допоможе приймати рішення раціонально.
2. Сором’язливість
Надмірна сором’язливість з часом може перерости в тотальне відчуження і небажання встановлювати зв’язки із зовнішнім світом. Люди, які перебувають на межі психічного розладу, перестають відчувати сильні емоції і намагаються обмежити себе в будь-яких контактах, а тому часто вибирають віддалену роботу або іншу діяльність, яка ніяк не пов’язана з комунікацією.
Гіпертрофована інтроверсія призводить до шизофренічного розладу особистості, який має такі ознаки:
байдужість до критики і похвали;
відсутність близьких друзів або наявність тільки одного друга;
схильність часто і нереалістично мріяти;
надмірна чутливість, яку неможливо або страшно висловити тим, хто вас оточує.
Запобігти розвитку хвороби можна різними способами. Один з найбільш дієвих – діяльність в групі. Підійде будь-який гурток: малювання, вивчення іноземної мови, йога або пілатес.
Для боротьби з мізантропією, що зростає, варто скористатися простим лайфхаком: замість фрази «я не люблю людей» говорити «мені не подобається ця річ» (риса характеру, одяг, зовнішність, звичка чи щось інше). Такий підхід дозволить сформувати нове переконання: в людях, крім поганого, є і щось хороше.
3. Прокрастинація
До цієї категорії потрапляють бунтарі, які не бажають підкорятися правилам в суспільстві. Виражається все у відкладанні необхідних дій на колись. Не вилікувана прокрастинація цілком може привести до пасивно-агресивного розладу особистості, який часто тягне за собою хронічну депресію.
Трохи бунтарства в школі чи університеті – явище цілком закономірне, і в ньому шукати витоків хвороби не треба. Про те, що прокрастинація переходить в нову фазу розвитку, можуть говорити такі симптоми:
дратівливість у відповідь на прохання зробити щось не особливо приємне, але звичайне для більшості людей (наприклад, помити посуд, прибрати за кішкою або винести сміття);
дуже повільний темп роботи і погана її якість;
образа на корисні поради навколишніх про те, як зробити роботу швидше і краще;
необгрунтована злісна критика людей, які наділені владою.
Складність профілактики полягає в тому, що людина зазвичай вважає, що вона ні в чому не винна. Тут прекрасно підійде вже описана нами вправа «Огляд виборів». Ще рекомендується соціальна гра, в якій потрібно покласти себе на місце інших людей, щоб зрозуміти їхні почуття. Така терапія зупинить прогрес прокрастинації і зробить людину більш чуйною щодо ближніх.
4. Імпульсивність і гарячковість
Людина, яка не намагається взяти під контроль гнів, ризикує отримати крайній розлад особистості. Один з типових проявів наближення хвороби – різка і нічим не мотивована зміна думок на радикально протилежні. Скажімо, сьогодні ви вважаєте, що смажена яєчня жахливо впливає на ваш шлунок, і ненавидите її, а післязавтра із захватом готуєте її на сніданок.
Звичайно, просто імпульсивність нічим не загрожує. Хоча задуматися варто, якщо ви виявили укупі із запальністю ще і такі симптоми:
непостійні дружні та романтичні зв’язки;
часті бездумні витрати грошей (зібралися за кавоваркою, а купили другий телевізор);
необережне, на межі аварій водіння;
зміна настрою без видимих причин і відчуття хронічної нудьги.
Чудова профілактика – курси управління гнівом і різні тренінги зі самоідентичності. Корисним буде самоконтроль із заохоченням. Наприклад, якщо ви зібралися за тією кавоваркою, купіть саме її (НЕ прихопивши з собою при цьому пів магазину), а в нагороду придбайте річ, про яку давно мріяли.
5. Самобичування
Людей, схильних до самобичування, спокійно можна назвати страусами: при кожному зручному випадку вони ховають голову в пісок, намагаючись сховатися від проблем. У психології це називається розладом уникання особистості. У запущених випадках з’являються панічні атаки, депресія і порушення сну.
Самокритика в малих дозах корисна, тому що штовхає нас на розвиток, а ось у великих відверто небезпечна для психічного стану. Бити на сполох можна тоді, якщо спостерігається наступне:
сильна і миттєва образа на критику або несхвалення;
уникнення нових контактів, що доходить до абсурду (наприклад, відмова від підвищення, якщо воно вимагає спілкування з новими людьми);
перебільшення потенційних труднощів, фізичних небезпек або ризику звичайних дій;
стримування себе у спілкуванні з людьми через страх сказати щось не те.
Дієва вправа в цьому випадку – спростування неправдивих пророцтв. Потрібно записати свої припущення з приводу якоїсь дії, яку необхідно зробити. Наприклад: «Якщо я піду в незнайомий магазин пізно ввечері, мене обов’язково обкрадуть», – а потім зробити цю дію і записати результат. Згодом, коли будуть виникати сумніви і негативне передчуття, досить лише відкрити блокнот із записами, щоб переконатися: нічого страшного не трапиться.
6. Підозріливість
Кожен з нас трошки параноїк, і це нормально. Але деякі люди в своїх підозрах переходять усі нормальні межі: зламують сторінки в соцмережах, прослуховують телефонні розмови і навіть наймають приватного детектива. Людина, яку сумніви штовхають на такі відчайдушні дії, можливо, страждає параноїчним розладом особистості. Це порушення супроводжується такими ознаками:
необгрунтована недовіра партнеру;
пошук прихованих умислів в звичайних діях людей (наприклад, сусід навмисне грюкає дверима, щоб вам допекти);
тенденція вважати всіх, крім себе, винними;
відсутність почуття гумору, нездатність бачити смішне в побутових ситуаціях.
Прекрасний спосіб боротися з хронічною недовірою – завести список знайомих людей і ставити плюсики навпроти їхнього імені кожного разу, коли вони в чомусь виправдовують очікування (наприклад, ви боялися, що хлопець на корпоративі забуде про ваше існування, а він приділяв вам увагу весь вечір). Коли наступного разу виникне якась підозра, досить буде глянути на кількість плюсиків, і недовіра зникне.
7. Послужливість
Залежність від близьких – визначальна ознака всіх ссавців і, звичайно ж, людини. Покладатися на інших зовсім нормально, а ось надмірна прихильність визначається у медицині як залежний розлад особистості. Межею, за якою криється це порушення психіки, вважається важкість або неможливість приймати рішення без схвалення авторитетної людини. Крім того, захворювання супроводжують такі симптоми:
згоду з близькими, рідними, навіть якщо вони не праві;
відчуття дискомфорту на самоті і прагнення зробити що завгодно, аби тільки не бути самотнім;
вчинення неприємних або принизливих дій з метою сподобатися;
безпідставні нав’язливі думки, що всі люди навколо – зрадники.
Найкращий спосіб боротьби – зібрати докази своєї компетентності, наприклад: «я добре воджу машину», «я підготував прекрасний звіт на роботі» і т. д. Кожного разу, коли з’являється бажання попросити схвалення у когось, потрібно подивитися на список – це додасть впевненості.
8. Емоційність
Зайва емоційність і чутливість можуть бути симптомом гістріонного розладу особистості, який в світі називається просто істерією. Прагнення привернути до себе увагу природно для людини, поки не переходить у спалахи гніву та істерики. Яскрава риса – дуже емоційна мова й одночасно відсутність в ній деталей. Наприклад, на запитання «А як виглядає ваша мама?» Відповідь буде приблизно такою: «Вона була дуже гарною».
Інші ознаки розладу:
постійний пошук підтримки, схвалення і похвали авторитетної людини;
неможливість зосередитися на одній справі протягом довгого часу;
поверхневі емоції, які швидко змінюються;
нетерпимість до прокрастинації при постійному бажанні щось робити.
Один із хороших способів протистояти істерії – робота за таймером. Необхідно поставити таймер на півгодини або годину і весь цей час займатися тільки однією справою. При уявній легкості вправи виконати її буде не так вже й просто: надто емоційним людям дуже важко всидіти на місці. А ще їм важко поставити собі мету, тому що мріють вони зазвичай про щось прекрасне, але невизначене, тому чудовим рішенням буде ставити конкретні цілі: досягти підвищення через 2 місяці, навчитися готувати різотто до Нового року і т.д.
9. Перфекціонізм
Відчайдушний перфекціонізм – прямий шлях до обсесивно-компульсивного розладу особистості. Розвиток захворювання зазвичай пов’язаний з тим, що суспільство цінує такі якості, як увагу до деталей, самодисципліну, емоційний контроль, надійність, підкреслену ввічливість, і люди сильно захоплюються.
Тоді ці чудові властивості стають справжньою катастрофою: емоційним блокуванням, догматичністю, психологічною негнучкістю.
Тривожитися перфекціоністам варто, коли вони виявляють такі тенденції:
небажання витрачати час на себе через острах стати непродуктивним;
відмову викидати непотрібні речі з думкою «для чогось ще стане в нагоді»;
патологічний страх припуститися помилки;
прагнення робити роботу за інших через переконання, що ніхто більше не зможе зробити її так само якісно.
Перфекціоністам важко всидіти на місці, тому що їх єство вимагає негайної діяльності, а тому психологи рекомендують побутову медитацію. Підійдуть будь-які форми – від масажу до прослуховування музики із заплющеними очима. Щоб закріпити успіх, корисно записувати, скільки справ було виконано в дні без релаксації і в дні, коли вона була. Це переконає перфекціоніста, що відпочинок продуктивності не перешкода.
10. Завищена самооцінка
Завищена самооцінка набагато краща за самобичування, хоча і тут є свої межі. Відчувши переваги усвідомлення себе як розумної, красивої і взагалі найкращої людини, легко впасти і в цей нарцисичний розлад особистості. А звідти рукою подати до депресій, почуття неповноцінності та інших «принад», якими страждають люди, які вважають себе наполеонами:
прихований або явний гнів у відповідь на будь-яку критику;
використання людей для досягнення власних цілей;
очікування особливого ставлення до себе (наприклад, в черзі таку людину всі повинні пропускати, а чому – вона і сама не знає);
сильна заздрість і постійні мрії про казкове багатство.
Головна проблема нарциса – невідповідність очікувань і реальності, а звідси і побічні: відчуття нікчемності, часта зміна настроїв, страх потрапити в незручне становище. Одна із вправ у боротьбі з розладом – знизити планку бажань до реально досяжних. Скажімо, замість купівлі розкішного авто можна придбати туфлі в найближчому магазині взуття.
