Шпана перегородила дорогу літній жінці, але «бабуся» влаштувала їм такий сюрприз — мама не горюй!
Те, що я тим ввечері побачив з вікна, більше нагадує сцену з якоїсь божевільної комедії, тим не менш...
Почати варто з того, що район у нас відносно спокійний. Ніяких нічних посиденьок з п'яними криками у дворі не спостерігається. Дорогі машини стоять прямо у дворі, тому що на парковку їх ставити ніхто не бажає. Досі ніяких кримінальних інцидентів не спостерігалося. Якби щось сталося, я б знав, інформує Ukr.Media.
Живу на першому поверсі, вікна в мене кутові, видно все. Мені і склопакети загалом без потреби, просто встановив їх заради москітної сітки та шумоізоляції від дороги.
Є в нашому дворі чудова жінка, Любов Дмитрівна. Вічно бадьора, активна, завжди сповнена енергії. Кожен день бачу, як вона прогулюється ритмічною ходою вранці і ввечері ближче до ночі. Для хорошого сну – як вона сама каже.
Про її минуле нічого не знаю, на лавці з бабусями вона не сидить, як власне і я. Тому жодного обміну інформацією не відбувається. Напевно саме тому мене і вразив той випадок...
Настав звичайний літній вечір, злегка стемніло. Чую під вікнами гомін і крики якісь. З вікна виглянув, бачу праворуч від мене, біля арки, зібралася молодь. Та причому не звичайна, а прям кодло якесь, з пивом, насінням ну і гучним матом. Хотілося побурчати на них, але здоров'я якось дорожче, промовчав і замкнувши вікно, повернувся до читання книги...
Трохи раніше, Любов Дмитрівна пішла на прогулянку, як звичайно вздовж дороги навколо парку. Тут краєм ока помічаю, що вона повертається назад. І шлях її пролягає через цю саму арку.
Що до чого, сам не зрозумів, але молодняк цей вирішив докопатися до неї. Спочатку просто зі смішками перегородили їй дорогу, потім взагалі почали вимагати з неї гроші на пиво.
«Від душі допоможи мати, виручи пацанів!» — ось такі слова до мене долунали.
Тут мені стало не по собі, зрозумів, що сусідку треба виручати, але що я зроблю такому натовпу? Але залишитися байдужим я не міг...
Відчинив вікно і коли зібрався було гримнути на шпану, відбувається наступне. Моя добра і мила з вигляду сусідка, блискавичним ударом у живіт, відкидає від себе одного з хуліганів.
— Може я і не молода! – голосно сказала вона, займаючи бойову стійку – Але чорний пояс, і дан з карате, ще ніхто в мене не забрав!
Ще кілька ударів припадає на тих хто стояв ближче. При чому не безладні удари, а чітка серія, кожен з елементів якої, потрапляє комусь в щелепу або в коліно. У натовпі шпани починається паніка... Вони відступають назад...
— ЙЙЙЙЯЯЯЯЯЯЯЯ!!!!!!! – загрозливо заволала жінка, і тут нерви шпани не витримали, вони кинулися навтьоки. Хто кульгаючи, хто тримаючись за обличчя...
Повисла гробова тиша, яку через кілька секунд порушили мої захоплені оплески...
