Чому ми хворіємо і куди втікає наша життєва енергія
Лікарі та психологи активно вивчають причину того, чому і як хворіють люди. Чому одні особи хворі на діабет, а інші – на застуду, в чому психологічні особливості одних та інших. Наприклад, певні медичні та психологічні досліди виявили, що онкохворі люди зовсім не вміють пробачати. Люди з підвищеним тиском стримують багато злості та інших почуттів. Дуже багато хвороб мають свою психологічну причину і вивченням таких явищ займається така область медицини як психосоматика. Вона детально описує майже всі захворювання. Проте зараз мова про інше.
У хронічно хворих людей є одна відмінна особливість, вона ще відноситься до тих людей, котрі не можуть впорядкувати своє життя та їм не вистачає сил на життєві подвиги. Ця особливість полягає в тому, що ці індивіди своєю присутністю (а, отже, і енергією) не перебувають в теперішньому моменті, а живуть або в минулому, або в майбутньому.
Давня східна мудрість переконує, що людину, котра подумки знаходиться в минулому, дуже просто впізнати – вона завжди сумна, а та, котра думками лише в майбутньому – завжди у тривозі. І лише та людина, котра повністю живе сьогоднішнім днем – спокійна і щаслива. За даними досліджень сучасних американських вчених (про це я прочитала у книзі Коліна Тіппінга «Радикальне прощення») середньостатистична західна людина на 60% в своїх думках перебуває у минулому, а на 10% – в майбутньому. Тобто, уваги та сили на сьогоднішній момент залишається лише 30%. Цієї кількості дуже мало і її катастрофічно не вистачає організму для самолікування. В цей момент в тілі накопичуються втома та хвороби.
У вас, напевне, перед очима стоїть зараз образ мами чи бабусі, у котрих є цілий набір хронічних хвороб і котрі дуже люблять розповідати про всі складні та погані випадки з їхнього життя. Коли вони втомлюються розповідати про минуле, починають переживати за спокійне майбутнє. Ще трапляються люди, котрі на всі наші розповіді та плани про майбутнє у відповідь запитують: «А ти не боїшся, що…». Такі люди не бувають щасливими, зазвичай.
Якщо ви живете сьогоднішнім днем, це не лише покращує вам настрій, але і зберігає здоров`я та продовжує життя. Якщо ми концентруємося на теперішньому моменті та на своєму тілі, то організм починає сам себе лікувати.
Фізіологи роблять дуже цікаві досліди. Якщо поставити людину на ваги (звичайнісінькі ваги, схожі на дитячу гойдалку), врівноважити там її, а потім запропонувати подумати про ноги – ноги починають переважувати. Це стається тому, що в ту частину тіла, на котрій ми зосереджуємо увагу, припливає більше крові. Те, на що припадає більше уваги, має здатність розширюватися (і фізично, і психологічно).
Яким чином ми перешкоджаємо собі зцілитися в теперішньому часі? Це відбувається тоді, коли ми пам’ятаємо старі образи і хвилюємося за майбутнє. Наші тіло не має сил для самолікування в цей момент, поки це відбувається.
Яким чином людина може перебувати в теперішньому моменті?
Насамперед – варто відпустити минуле, особливо багате на емоції. Чим більше спогадів викликає подія, тим важче її відпустити. Це нагадує катання на американських гірках – страшно їхати, проте емоції переповнюють і хочеться їхати ще.
Як зрозуміти, що певні емоції та ситуації відволікають нас від теперішнього моменту?
Ваша увага (а, отже, і ваша енергія) спрямовується до минулого, якщо:
- Ви постійно згадуєте та прокручуєте у пам`яті деякі ситуації із минулого.
- Думаєте про те, як це було і як могло б бути.
- Ви думаєте про минулі образи та труднощі, досі гніваєтеся чи ображаєтесь на когось
- (наприклад, про минулих коханих).
- Ви не можете пробачити батьків чи близьких родичів.
- Ви думаєте, що вже всіх пробачили, але при цьому згадуєте і розповідаєте про колишні образи та гнів.
- Ви не хочете згадувати про когось чи про щось із минулого.
- Ви зберігаєте таємниці близьких та родичів і безупинно думаєте про це.
- Ви досі відчуваєте сором за минулі вчинки.
- Ви згадуєте минуле хороше життя і сумуєте за ним.
- Ви помічаєте, що постійно комусь розповідаєте про минуле.
Цей перелік можна доповнювати і доповнювати.
Звісно, можна вдавати, що ви все пробачили в минулому, однак, якщо це не так – то правди не приховаєш.
Спочатку варто собі в цьому зізнатися. Визнати, що вас тримають багато речей із минулого. Зміни стануться, лише коли ти визнаєш реальний стан речей. Потім годиться розпізнати, які саме почуття залишилися з минулого і що нас зачіпає в тих подіях. Можна скласти перелік людей чи подій.
«Не звертати уваги» та вдавати, що цього не було – це психологічна пастка. Ви можете обдурити всіх, але не власне тіло, воно пам’ятатиме. Тому треба докласти багато зусиль, щоб вдавати, що чогось не було у вашому минулому чи показувати, що ви абсолютно спокійні. Ці сили ви забираєте в теперішнього моменту.
Будь-які методи підійдуть, щоб вирішити цю ситуацію:
- Відвідати психотерапевта будь-якого спрямування
- Позиції за Хеллінгером, вивчення сімейних та родинних історій
- Будь-який тренінг, що стосується образ та їх прощення
- Уявна (або реальна) зустріч із тією людиною, котра хвилює вас та розмова з нею
- Написати щоденник або лист про те, що вас хвилює
- Метод «пробачення в трьох листах», який описав Колін Тіппінг у книзі «Радикальне пробачення»
- Заняття за методом Фельденкрайза (знімає м’язові спазми та вивільняє емоції).
Додам, що «Радикальне пробання» – це дуже дієвий метод для тих, хто бажає відпустити минуле. Щиро рекомендую. Для тих, хто отримав в житті психологічну чи фізичну травму та досі нею живе, знадобиться класна книга «Пробудження тигра. Зцілення травми», як і багато тілесних методик, що допоможуть подолати психічну травму. Вони докорінно змінюють людське життя. Ось лише декілька зі способів, котрі я можу пригадати і котрі допомагають особисто мені.
Якщо наша неспокійна свідомість не знайде більше минулих історій, вона почне переживати за майбутнє. Так цікаво подумати «а що буде, якщо…».
Отож, увага від теперішнього моменту втікає до майбутнього ( котре може і не настати) якщо:
- Ви весь час думаєте і переживаєте про майбутнє
- Ви фантазуєте про те, які труднощі можуть колись виникнути
- Ви боїтеся невідомого та постійно вишукуєте в ньому приводів для нових страхів
- Ви вже сьогодні намагаєтесь попередити всі можливі проблеми в майбутньому
- Ви підходите до життя з позиції «чого мені варто побоюватися?» або «не дай Боже, щось станеться»
І цей перелік можна продовжувати до безкінечності.
Народна мудрість каже: «Де твоя увага – там знаходишся і ти. Де твоя увага – тим ти і стаєш». Найбільш вірогідно, що дійсністю стане той об’єкт, на який спрямована наша увага. Якщо ти непокоїшся через майбутні проблеми, ти не дозволяєш собі знайти їх вирішення в теперішньому моменті.
Як можна повернути свою увагу із майбутнього в дійсний момент?
Ось дієві методи, на мою думку:
- Психотерапія, робота зі своїми страхами та тривогами
- Будь-які вправи для розслаблення. Наприклад, релаксація за методом Джекобсона
- Щоденна медитація з концентрацією на диханні. Чи інший вид медитації
- Різні методики та практики, що підвищують рівень довіри до життя та спокою
- Відмова від перегляду телевізора ( якщо ви його досі дивитеся), особливо ток-шоу та новин.
Що можна зробити, щоб краще зосередитися на теперішньому моменті?
Мені зараз допомагають:
- Книжки Екхарта Толле, наприклад «Сила Моменту зараз»
- Книжки Коліна Тіппінга «Радикальне пробання» та «Радикальна поява»
- Щоденна медитація. Будь-яка, навіть найпростіша з концентрацією на диханні.
- Сповільнення усіх дій із усвідомлення мети самої дії. Намагаюсь відчути кожен момент.
- Практика «Година мовчання»
- Будь-яка духовна чи фізична практика, що передбачає концентрацію на теперішньому моменті. Наприклад, йога чи айкідо.
- Будь-яка духовна чи фізична практика, що підвищує пізнання.
Чим це корисно саме для мене:
- Я почала відчувати повноту життя в кожній конкретній миті, що збільшує об’єктивну тривалість життя. Як і суб’єктивну…
- Я вже давно майже не хворію та не вживаю жодних таблеток
- Я почала набагато ефективніше працювати із клієнтами, адже «перебування в цьому моменті» – ось що потрібно терапевту.
- Я завжди повна сил в кожну хвилину мого життя.
- Ті справи, котрі колись були для мене надважкими і які я не могла вирішити, зараз вирішуються самі, я розумію, що все буде добре. Треба лише плідно працювати в теперішньому моменті.
Думаю, що ті особи, що дочитали до кінця, зможуть запропонувати ще багато ідей для перебування у теперішньому моменті. І я буду за це дуже вдячною.
