Чому ніколи не варто давати другий шанс. Варто прочитати всім жінкам
Коли даєте другий шанс кому – то, насправді ви даєте його собі, зізнайтеся. Просто ви не готові ще відпустити людину. Занадто звикли до неї. Джерело
Але люди не міняються. Брехун залишиться брехуном. Ідіот – ідіотом. Бабій – бабієм. Неврастенік – неврастеніком. Ну ви зрозуміли.
Із свого минулого досвіду можу сказати, що ніколи нічого доброго з усіх цих повернень і пробачень людини, яка колись була вам дуже дорогою, не виходить. Все одно підсумок один – розставання.
Розчарувала вас чимось людина або просто пішла з вашого життя без видимих на те причин, тоді, як писала Фоксі: «Скатертиною дорога і без пробок траса». Паліть мости і не шкодуйте ні про що.
Даючи другий шанс комусь, ви просто ще раз потріпаєте собі нерви. Вити в подушку вночі будете не тільки в грудні, але ще раз і в лютому повиєте, а потім, можливо, і в квітні. Це вже кому скільки сил вистачить стрибати на одних і тих же граблях.
Повторне розчарування в людині, яка вже колись в чомусь вас розчарувала, неминуче.
Тому рвати треба відразу з коренем. Я розумію, сказати легко, зробити важче. Так, боляче. Так, важко. Так, звикли. Так, поки не навчилися жити без неї. Але краще один раз перестраждати, ніж мучитися протягом декількох років.
Любіть спочатку себе, а потім вже всіх інших. Майте гордість, що не принижуйтеся. Поважайте себе.
Будьте сильними в кінці кінців, тому що все наше життя – це боротьба. Перш за все, з собою.
