Лист до самої себе в старість…
Ніколи, нікого не повчай. Навіть якщо точно знаєш, що права. Згадай, як це дратувало тебе свого часу. І чи слідувала ти сама порадам старших …
Не старайся допомогти, якщо тебе про це не просять. Нікому не нав’язуйся. Не намагайся захистити близьких від усіх напастей світу. Просто люби їх.
Не скаржся! На здоров’я, на сусідів, на уряд, на пенсійний фонд! Не перетворюйся в склочну стару на лавочці біля під’їзду.
Не чекай подяки від дітей. Пам’ятай: немає невдячних дітей – є дурні батьки, які чекають від дітей подяки.
Не тверди фраз типу: «Я в твоєму віці …», «Я віддала тобі кращі роки …», «Я старше, тому я краще знаю …» Це нестерпно!
Якщо у тебе будуть онуки, не наполягай, щоб вони називали тебе по імені, а не бабусею. Це нерозумно.
Не витрачай останні гроші на омолоджуючі процедури. Це безглуздо. Краще витрать їх на подорож.
Не дивися на себе в дзеркало і не роби макіяж в затемненому приміщенні. Не лести собі. І старайся виглядати елегантно. Саме елегантно, а не молодше. Повір мені – так буде краще.
Бережи свого чоловіка, навіть якщо він став зморшкуватим, безпорадним, незадоволеним дідуганом. Не забувай, що колись він був молодим, сильним і веселим. І напевно він один з небагатьох, хто пам’ятає тебе юноб, тонкою, красивою. І можливо, він єдиний, кому ти зараз по-справжньому потрібна …
Не старайся за всяку ціну наздогнати час: розбиратися в нових технологіях, маніакально стежити за новинами, постійно вивчати щось нове, щоб не «відстати від життя». Це смішно. Роби те, що тобі подобається. Скільки можна?!
Ні в чому себе не вини. Якби не склалося твоє життя, або життя твоїх дітей – ти зробила все, що могла.
В БУДЬ-ЯКІЙ СИТУАЦІЇ зберігати гідність! До самого кінця! Постарайся, моя люба, це дуже важливо. І пам’ятай, якщо ти досі жива, значить це комусь потрібно.
