«Лист мамі: тепер я розумію, як тобі доводилося»
Лише ставши батьками, ми нарешті розуміємо батька і матір. Блогер, мати чотирьох дітей Джессіка Джонстон написала матері лист-зізнання.«Письмо маме: теперь я понимаю, каково тебе пришлось»
Дорога мама, зараз я ховаюся в своїй спальні. Чую, як діти шумлять, готуючись до сну. Тоненький голосок кличе мене, просить принести води і заспівати пісню. Я втомлена, виснажена, у мене немає сил. Звичайно, мені все одно доведеться піднятися. Я принесу їм попити і буду слухати розповіді про те, що трапилося сьогодні.
Потім я скажу: «Досить, милі, час спати». Але навіть після цього мені не вдасться втекти з дитячої. Ставши мамою, я багато чого зрозуміла про материнство. Тепер найголовніше – завжди йти на поклик і бути поруч. Це означає рухатися, робити над собою зусилля, навіть якщо мені більше нема чого віддавати. Йти до дітей, навіть коли втомилася, засмучена або злюся. Були часи, коли я чекала від тебе досконалості.
Чекала, що ти завжди знайдеш, що сказати, ніколи не втомишся і не розстроїшся. Тепер я знаю, що значить бути матір’ю. Розумію, як сильно помилялася і як несправедлива була до тебе. Тепер я уявляю, як тобі було. Напевно, ти відчувала себе так само, як я зараз.
Я можу собі це уявити, тому що вже багато років граю ту ж саму роль. І тепер я знаю: ти дійсно була ідеальною. Я не засуджую тебе за жодне рішення, ні за одне сказане слово. Ти поклала життя на те, щоб виростити мене і брата, відкинула бажання і інтереси, щоб дати нам найкраще.
Я розумію, як нелегко тобі далося кожне рішення, яке ти приймала. Уявляю собі, скільки сліз ти, мабуть, виплакала. “Ти приходила в дитячу і вкривала мене ковдрою, навіть якщо сама ледве трималася на ногах” У нашому житті відбувалося всяке, але завдяки тобі ми відчували себе в безпеці.
Ти говорила: «все буде добре», «у нас все добре». Тепер я розумію, як налякана ти була, вимовляючи ці слова. У підлітковому віці і в юності я намагалася знайти винних в тому, що в моєму житті пішло не так. Тепер я знаю: в моїх стражданнях і пошуках не було чиєїсь провини. І ти вже точно в них не винна.
Ти намагалася з усіх сил, завжди приходила на допомогу і була поруч кожного разу, рік за роком. Ти приходила в дитячу і вкривала мене ковдрою, навіть якщо сама ледве трималася на ногах. Завжди вибачалася, якщо думала, що вчинила неправильно. Я більше ніколи не буду порівнювати тебе з недосяжним ідеалом.
Спасибі тобі, мама. Ти відмінно нас виховала. Тепер я знаю це.
Розумію, діти зараз не зрозуміють і половини з того, що розумію я. Настане час, вони почнуть сумніватися в мені. Вважатимуть, що я їх підвела. Це нормально. Я ніколи не була ідеальною матір’ю. Здійснила масу помилок, але я все одно буду приходити до них на допомогу. Буду поруч кожного разу, з року в рік. Я буду робити те ж, що робила ти заради мене. Може бути, одного разу вони теж все зрозуміють. Якщо не зрозуміють, нічого страшного.
Ти навчила мене бути приголомшливою матір’ю, спасибі тобі за це.
