Не потрібно тримати тих, хто хоче піти
Коли люди йдуть, потрібно сміливо відпускати і ні про що не шкодувати. Життя саме визначає і забирає зайвих персон. Це зовсім не означає, що вони погані, просто їх роль у твоєму житті вже зіграна. Не варто зупиняти тих, хто вибрав піти. Вони все одно втечуть світ за очі, якщо не сьогодні, то завтра. А якщо не підуть, то зненавидять себе, нас і цілий світ за вимушену зупинку. Не потрібно затримувати тих, хто хоче піти.
Сільські весілля суттєво відрізняються від міських: розмахом, традиціями, кількістю випитого самогону. У нас одружуються з розкішшю. Будують палатки на триста осіб, коптять домашню шинку і наймають найкращу кухарку. Та, підперезана двома рушниками, керує, присолює, помішує, курсуючи між каструлями і дегустуючи то рибу, то голубці, то заливний язик.
Так виходила заміж моя однокласниця. Батько, готуючись до святкування, схуднув із п’ятдесят четвертого розміру до юнацького і навіть зміг влізти у свій «парубоцький» костюм. Палатку прикрасили килимами та іконами. Лавки накрили витканими доріжками. Тамаду запросили з Борисполя. Родичі летіли аж з Магадану. Над стокілограмовим тортом працювали в дві зміни кондитери хлібокомбінату №1. М’ясо смажилося, голубці кипіли і музиканти налаштовували інструменти. Вдосвіта наречений зайшов до будинку і боязко оголосив:
– Я передумав одружуватися!
Теща заметушилась і заплакала:
– Як? Ось уже і візажист приїхав, і коровай привезли, і холодець застиг, любо глянути. Не показуй комедій! Люди засміють! Це просто нерви.
Наречена, почувши новину, втратила свідомість. Тесть мовчки випив чарку. Родичі з Магадану з пісними обличчями тулилися до дверей. Потім всім гуртом почали вмовляти, переконувати, благати і весілля відбулося. А через рік він все-таки пішов. Після скандалів, зрад і недитячих пристрастей. Свати насилу змирилися з розлученням і ще три роки віддавали весільні борги.
Моєму доброму знайомому батьки не дозволили вступити до духовної семінарії. Сказали: «Ось закінчиш сільськогосподарську академію, отримаєш нормальну професію і тоді іди світ за очі». Він академію закінчив і збожеволів.
Далека родичка в сімнадцять років зібралася заміж. Мама необачно заявила «тільки через мій труп», а та побоялася піти проти неньки. Зараз «слухняній» дочці сімдесят років. Заміж так і не вийшла, живе в маленькій двокімнатній квартирі разом із сотнею персидських котів.
Наш відчайдушний сусід спіймав в лісі лисеня і посадив до кролячої клітки. Бідолашне довго скиглило, відмовлялося від їжі, кидалося на залізні прути, а через два тижні загинуло.
Кожна людина, що підняла ногу над порогом, повинна його переступити.
Кожна людина, яка купила квиток, мусить поїхати, а не залишитися з жалю чи почуття провини.
Кожна людина, яка взяла курс на північ, не має права через чиюсь примху дрейфувати на південь.
Риба шукає, де глибше.
Жолуді були добрі, поки не спекли хліб.
Неможливо змусити пташину повзати по-пластунськи і танцювати твіст.
Нереально утримати вітер і законсервувати гарну погоду.
Не дати комусь народитися або померти. М
и не маємо права когось утримувати, шантажувати, надягати кайдани, апелювати до совісті і здорового глузду. Вітер у вітрила тим, хто йдуть. А тим, які залишаються – якнайскоріше зустріти тих, з ким їм справді по дорозі.
