Порядок в домі — лад у голові
Одного разу, навантаживши віз плодами свого саду, він відправився в сусіднє село і почав всім на подив кричати: – Міняю свіжі фрукти на сміття! Багато поспішили скористатися цією примхою і понесли старому на обмін мішки різного сміття. Тільки одна дівчина принесла маленький вузлик, нарікаючи, що більше сміття вдома не знайшлося. До неї старий і заслав сватів і, кажуть, не помилився: господиня вона виявилася чудова, і молода сім’я зажила в радості й достатку.
Сьогодні, заходячи в чужий дім, відразу згадуєш стару казку. При вигляді розкиданих речей, немитого посуду, багатоденного шару пилу важко придушити посмішку: видно, ця сім’я створювалася за іншими принципами сватання. А десь панує порядок, що межує зі стерильністю, і навіть боязно щось зачепити або просто посунути, важко втриматися від компліменту господині і не порадіти за благополуччя в домі. Хоча, як це не дивно, благополуччя присутнє тут зовсім не обов’язково. Буває, що в прибраному домі панує атмосфера напруги і невдоволення. А буває і навпаки: в захаращеній квартирі люди живуть душа в душу, задоволені собою і одне одним. Чому так відбувається?
Американський філософ Вільям Джеймс вважав, що в структуру людської особистості, крім здібностей та інтересів, переконань і пристрастей, необхідно включити і все те, що людина вважає своїм: і улюблені книги на домашній полиці, і повсякденний одяг, що копіює своїми складками форму нашого тіла, і дорогі серцю речі, і багато іншого. Це – свого роду наше фізичне Я, в якому не менше явно, ніж в словах і вчинках, відбивається наш внутрішній світ. Оздоблення будинку – невід’ємний елемент цього фізичного Я, і, оглянувши уважно житло, багато чого можна сказати про його мешканців. Звичайно, перше, що кидається в очі, – це порядок чи безлад. Що ж це може означати з точки зору психології?
Відповідь, здавалося б, напрошується сама собою. Безлад – пряма ознака недисциплінованості і неакуратності, а значить, ймовірно, і загальної розпущеності та необов’язковості. І навпаки, ідеальний порядок – свідоцтво душевної гармонії і твердих принципів. Однак, таке пояснення дуже просте, щоб бути абсолютно вірним. Бо життя на кожному кроці підказує інші, не настільки однозначні висновки.
Майже всі батьки підлітків нарікають на неакуратність своїх дітей, на те, що неможливо змусити їх дотримуватися порядку в своїй кімнаті. Річ в тому, що інтереси людини, що росте дуже широкі, спрямовані головним чином у зовнішній світ і мало прив’язані до дрібних матеріальних деталей побуту. Тільки відчувши на собі всі незручності, які несе безлад, підліток поступово набуває акуратності. Коли потрібні номери телефонів записуються на випадкових клаптиках, коли не знаєш, куди засунув необхідну річ; коли місце, призначене для занять або зустрічі з друзями, виявляється потворно захаращене, – мимоволі починаєш дбати про порядок. Звичайно, навіть найменших дітей вчать прибирати за собою іграшки і класти речі на місце. Але справжню акуратність людина набуває значно пізніше – лише ставши зрілою особистістю. До цього необхідність порядку їй просто невідома. Адже для зростання стабільність є зайвою.
Чи означає це, що безлад в домі свідчить: господареві (або господині) так і не вдалося по-справжньому подорослішати? Може бути і так, і людина живе «без керма і вітрил», у всьому, чинячи так, як дитина. Але проблема може лежати і глибше. Зрештою, всі ми розуміємо: недобре розкидати речі де попало. Якщо ж людина виявляється хронічно нездатною навести в домі порядок, то це може свідчити про серйозний внутрішній конфлікт. Розкиданий одяг, що гори сміття і т.п. немов говорять за господаря дому: я не владний ні над собою, ні над навколишнім світом, не здатний поставити речі на свої місця. Раковина, повна немитого посуду; переповнене відро для сміття; брудна білизна, яка накопичилась за тижні, додають: я не вмію розподіляти свої сили, ставити перед собою завдання і планомірно їх вирішувати. Очевидно: якщо людина не вміє організувати дрібні деталі свого побуту, то і завдання серйозніші їй навряд чи під силу.
Чи не здається вам, що справи ваші не в’яжуться, все йде не так, як хотілося б, і взагалі – всі серйозні життєві ситуації вийшли з-під контролю? Напевно, хотілося б перебороти це неприємне відчуття. Почніть з малого. Огляньте своє житло – пряме продовження вашого Я – і зауважте, де потрібно навести порядок. Розкладаючи по поличках розкидані речі, ви в дійсності робите набагато більше: вчитеся і всі свої проблеми впорядковувати, «розкладати по поличках». Внесіть ясність в своє «фізичне Я», і тоді більш відчутні результати не змусять себе чекати.
Тут, однак, можлива й інша крайність. Психологи звернули увагу, що надмірна прихильність до чистоти і порядку часто виступає симптомом внутрішньої слабкості, невпевненості в собі. Педантично впорядковуючи доступний фізичний світ свого дому, людина ніби прагне захиститися від хаосу великого зовнішнього світу, який дуже складний і навіть страшний. Але тим самим він породжує замкнуте коло напруги: будь-яка річ, кимось з домашніх поставлена не на своє місце, дратує і засмучує. Домашня робота починає забирати надто багато часу і сил, не залишаючи місця для більш важливих справ. У підсумку неминуче відчуття самотності в своїй вискобленій шкаралупі.
Таку пастку може підлаштувати нам життєвий сценарій, засвоєний ще в батьківській родині: коли порядок за будь-яку ціну стає життєвою метою. Можна тільки пошкодувати людину, чиє головне завдання – білосніжні рушники і блискучий паркет. Порядок в домі – це не мета, а необхідна умова, засіб для вирішення по-справжньому серйозних життєвих завдань. Зрозумівши цю просту істину, ми і знайдемо ту золоту середину, яка і відрізняє справжню гармонію – матеріальну і душевну.
