Що таке зрада на енергетичному рівні
Зрада схожа на коротку смерть. Тільки той, кого зрадили, не знає, що ціле життя попереду і смерть ця не справжня. Тема зради знаходиться під табу в нашому суспільстві. І всі ми знаємо, що бути зрадником погано і думки на цю тему блокуємо навіть для внутрішнього монологу самі з собою. І ніхто, і ніколи добровільно не погодиться бути зрадником в чужих очах, завжди знайшовши виправдання за свої дії і вчинки.
Що чудово можна пояснити з точки зору ЕГО людини. Адже в основному під зрадою розуміють порушення вірності або невиконання обов’язку перед іншою людиною. Або зрада інтересів певної групи чи людини. Наприклад, пішов чоловік до коханки – зрадник, перейшов в іншу політичну партію – зрадник. Хоча правильним терміном для означення такої людини буде не зрадник, а перебіжчик.
Так під поняття «зрада» можна застосувати будь-яку ситуацію в стосунках, на роботі, в групах за інтересами, починаючи від секції шиття, закінчуючи політичними партіями, релігією, громадськими рухами. Хоча ніхто не знає, з якими думками і метою людина починала ті чи інші стосунки, при спробі вийти з них людина часто оголошується зрадником. А людина просто досягла своїх цілей в цій групі або стосунках. І ті, хто оголошує людину відступником, роблять це тому, що вона дозволила поставити СВОЇ інтереси вище, ніж ЇХ інтереси. Але вони чомусь думали, що ЇХ інтереси важливіші, потрібніші, цікавіші для людини, ніж СВОЇ власні. Завжди на одній шальці терезів власні інтереси і бажання, а на іншій — інтереси і прагнення іншої людини. Взагалі люди не помічають власної схильності до зради і роблять все, що завгодно, що їм зовсім не потрібно і навіть шкідливо, лише б не прославитися «зрадником», не стати «егоїстом, який думає тільки про себе». При цьому принижують і утискають своє ЕГО.
Насправді зрадити можна тільки себе, свої зацікавлення, свої бажанням, свої прагнення, своє ЕГО.
Саме зрада свого ЕГО викликає внутрішній конфлікт і блокується людиною навіть для самообговорення. Завжди простіше і безпечніше визнати зрадником іншу людину, звалити на неї всю провину, ніж зізнатися самому собі в зраді самого себе. Зрада свого ЕГО приглушується будь-якими доступними способами. Часто для цього потрібні інші люди і завдання, які дадуть іншим людям привід для захоплення, нехай навіть і формального. Захоплення можна отримати в групі за інтересами, в робочому колективі, у різних фан-клубах, в будь-яких групах і спільнотах, де учасників більше, ніж двоє.
Зазвичай, лідером групи є людина, яка в меншій мірі зрадила своє ЕГО. Внизу групи знаходяться люди, які нецікаві навіть самі собі, ті, що настільки заштовхали своє ЕГО, що їм належить лише роль джерела енергії уваги для лідера і його наближених. В любовних стосунках ситуація схожа.
Провідний партнер у них той, хто менше зрадив своє ЕГО, той, хто більше орієнтується на свої інтереси і бажання. Той партнер, яким керують – є той, хто забув про своє ЕГО, це людина, яка годиться лише для виконання своїх функціональних обов’язків. Тобто годиться бути хорошим чоловіком, дружиною. І то тільки доти, поки йому вдається виконувати свій функціонал на належному рівні. Не отримуючи від своїх старань нічого. І отримуючи «наганяя», якщо раптом надумає менше старатися. І очевидно, що партнера тут тримають біля себе як виконавця обов’язків, а не як особистість. Адже він сам дозволив з собою так поводитися, тому і ставлення до нього відповідне.
Схожі ситуації стаються в дружбі, коли «дружать» з людиною з більш пригніченим ЕГО, її використовують як безкоштовну робочу силу, грушу для биття, жилетку для рюмсань, тобто як людину, яка виконує роль жертви. І найгірше, що тут можна зробити, це спрямувати свої сили та енергію на те, щоб стати «най-най» у групі або стосунках. Найрозумнішим, найдостойнішим, найкрасивішим, вважаючи, що це автоматично приведе до захоплення. Більше старатися, наполегливіше працювати, краще готувати борщі, ще більше фітнесу – все це не веде автоматично до бажання інших людей гуртуватися навколо людини, якщо при цьому її ЕГО продовжує бути забутим.
Приклад. Всі в школі вчилися з відмінниками. Зазвичай про них згадували перед контрольними, а в інший час на них мало звертали увагу. Зате страшенні хулігани завжди користувалися повагою класу та бажанням приєднатись до їх банди. Хоча відмінники — це якраз ті найкращі, гордість класу. Що не робить їх особистість більш привабливою.
Нас з дитинства навчали, що для «най-най» відкриті всі дороги світу. Що їх чекають з відкритими обіймами в будь-якому колективі, в будь-якій організації. І люди стараються, зі шкіри пнуться, але щастя весь цей багаж не приносить. «Функціоналом» нікого не здивуєш. Тому що при знайомстві відбувається симпатія на рівні ЕГО і навіть на відсутність потрібного “функціоналу” часто закривають очі. Ну, не вміє вона борщі варити, зате розумна і цікава.
Так само при влаштуванні на роботу кандидат, який сподобався на рівні ЕГО, часто має великі шанси працевлаштування, навіть якщо він не має досвіду і знань. «А, тут немає нічого складного, розбереться…». Тож чому ж ми не можемо назавжди ввімкнути своє ЕГО, спокійно жити і не морочити собі голову? А заважає той факт, що одного разу ми вже зрадили своє ЕГО. А якщо ми це робили не раз, то від підсвідомого страху, що про це дізнаються інші люди і відразу зрозуміють цю зраду, ми і поводимося так. Тобто підбираємо навколо себе таких людей, у кого ЕГО забуте ще більше, ніж наше. Точніше не ми самі підбираємо, а обставини складаються так, що ми спілкуємося з такими людьми, хоча хотіли б спілкуватися із зовсім іншими.
Ми можемо скаржитися на їх обмеженість, недалекоглядність і хотіти більшого. Але до спілкування з більш гідними людьми нас не буде впускати усвідомлення зради свого ЕГО і страх, що ця зрада розкриється.
Так чому нас «зраджують» інші?
Вони тільки відображають факт зради нашого ЕГО нами. Вірніше багаторазові факти зради. Коли у стосунках людина довгий час ставить свої інтереси нижче від інтересів партнера, свої бажання нижче від бажань партнера, свої думки і почуття нижче від думок і почуттів партнера – вона рано чи пізно отримує «зраду». І це не партнер такий «поганий», він лише «віддзеркалює» наше ставлення до себе. А наше ЕГО, в якому б забутому стані воно не знаходилося, завжди прагне усунути ситуацію, яка його травмує. Так, це схоже на містику, але зазвичай ситуації «раптом» складаються таким чином, що хтось нас «зраджує».
ЕГО ніколи «не рубає з плеча» і завжди заздалегідь подає тривожні сигнали, на які ми не звертаємо уваги. І в ЕГО не залишається ніякого іншого способу напоумити господаря, крім як «підлаштувати» зраду іншої людини. Щоб власник нарешті зрозумів, що сам завів своє життя не туди і давно пора його змінювати. По суті, якщо вас зрадили – значить допомогли вашому росту! Росту вашого ЕГО, росту особистості. Якщо вас зрадили – отже, піднесли на рівень вище, надавши шанс рухатися далі. Часто зрада сприймається настільки болісно, що людина готова направо і наліво розповідати про це. Тим самим намагаючись знайти в особі слухачів людину з ще більш пригніченим ЕГО.
А хворобливість виникає тільки від того, що опора, яку створив «зрадник», сильно підтримувала людину, а тут опора зникла. Власна опора у вигляді ЕГО настільки «залякана», що і спертися на неї стає страшно. Але тільки це і є вірний шлях – завжди і в усьому опиратися на власне ЕГО. Нарощувати, зміцнювати ЕГО, прагнути до того, що свої бажання, свої думки, свої почуття, свої потреби, свої радості – на першому місці, а на іншому — бажання партнера або групи.
Не потрібно боятися того, що люди навколо розбіжаться, якщо «ввімкнути» егоцентризм. Навпаки, їх буде притягувати як магнітом. Люди захочуть зрозуміти, як зробити так само. І справді не треба плутати егоцентризм і егоїзм. Орієнтація насамперед на свої інтереси, свої бажання і потреби – егоцентризм, а ось нав’язування цих бажань й інтересів іншим людям – егоїзм. І коли людина орієнтується на себе, то дуже швидко приходить розуміння, що кожна людина має право на СВОЇ інтереси, які часто відрізняються від чужих інтересів. Але тим і цікавіше жити, адже власне ЕГО завжди домовиться вже з позиції рівноправної з чужим ЕГО.
І тоді «зради» не відбудеться. І якщо навіть стосунки зруйнуються, людина вийде з них не жертвою з пригніченим ЕГО, а партнер – не зрадником, а вийде з них людиною, інтереси якої просто розійшлися з інтересами іншої людини. І все це буде без драм і емоційного шоку. Буде рівний процес між минулим і майбутнім.
Адже ЕГО — наш покровитель, наш друг, наше Я. ЕГО — це ми самі і якщо ми самі не будемо зраджувати себе, то й інші не будуть.
