«На що ти розраховуєш, те і знайдеш» ©

ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Авторизація

Авторизуйтеся

Чоловік, який врятував неповнолітню від аборту, став її чоловіком

Мені було 17, коли я зрозуміла, що вагітна. Відносини з колишнім однокласником, інтим без оберігання. Я жила з батьками у справжнісінькому селі і багато про що не знала. Які презервативи, коли у нас на все село один магазин, в якому вершкове масло і то не завжди купиш, інформує Ukr.Media.

Місяців до 5-6 я думала, що все ще якось вирішиться. Що місячні прийдуть, а їм я, бо завжди багато їм. Я взагалі досить пухка. Саме із-за зайвого жиру, моя мама і прогледіла початок вагітності. Футболки я вибирала ширше, у батька брала.

Мій тато, до речі, фермер. Тому у нас була сама заможна родина в селі. Він постійно їздив у місто, відвозив машинами м'ясо і овочі, а назад повертався з грошима. Він хороший, але дуже суворий. Сказати йому про вагітність було рівносильно самогубству. Так я і чекала невідомо чого.

Мама помітила випадково, коли я розвішувала білизну. Підбігла, задерла футболку і як закричить: «Коооооляяяяя!». На крик тато швидко прийшов з лазні. А далі все було як в кіно. Ні, вони не кричали. Вони мовчки зібрали мої речі і сказали, що ми їдемо в місто. Що такої ганьби нам не треба, що треба робити аборт. Коли я сказала, що дитина вже штовхається, мама ляснула дверима.

Вночі я втекла через вікно до Ігора, свого однокласника. Сказала, що всі наполягають на аборті. Хочу почути від нього відповідь. Він знизав плечима, сказав, що йому все одно. Але якщо я поїду в місто, то не могла б привезти йому кросівки, а то його старі порвалися. Ось ця фраза про кросівки поставила крапку в нашій любові. Більше я його ніколи не бачила.

Спочатку мене привезли в районний центр, але там лікарі сказали, що пізній термін, вони не візьмуться. Потім поїхали в обласний. Я не пам'ятаю, скільки було цих лікарень, але майже скрізь казали, що вже занадто пізно для аборту. Тато кидав сумку з грошима на стіл і казав, зробіть що завгодно, дитина нам не потрібна.

Якщо раніше я ставилася до дитини в животі просто як до ляльки, то після цих слів зрозуміла, що у нього, крім мене, більше нікого немає. Я ж його мама, я повинна його захистити. В ноги татові впала, просила повернутися додому, але він був непохитний.

В одній з лікарень погодилися викликати штучні пологи, в іншій - провести мене по чужій картці, а потім віддати дитину на усиновлення. Папа задумався. Гінеколог його вмовив, але з умовою, що я залишаюся прямо зараз у лікарні і лежу там до пологів.

Тато, залишивши мене, поїхав. Через кілька днів Олександр Юрійович, мій гінеколог, запросив мене до себе в гості з ночівлею. Я з радістю погодилася, бо спати в палаті, де всі стогнуть і хропуть було нестерпно, та й лежала я там чисто для вигляду, вагітність проходила добре. Так я у нього прожила до самих пологів, а потім він запропонував мені залишитися назавжди. Ми одружилися, коли дитині виповнився рік.

Я запитувала у нього, навіщо він це зробив? Навіщо врятував мене від аборту? Навіщо одружився на малолітці? Навіщо покликав до себе? У мене було безліч питань. А він лише сказав, що у нього в аварії загинула вагітна дружина. І в той день, коли ми прийшли з татом до нього, був рівно рік з дня трагедії.

Вранці він був у церкві і просив у Бога знак, що йому робити далі, як жити, коли більше немає сил вставати вранці. Коли він побачив на моїй картці ім'я своєї дружини, то зрозумів, що повинен втрутитися, адже в цей раз він може допомогти.

Сина назвали так, як він захотів. Я знаю, що це ім'я його колишньої не народженої дитини, але мені не боляче. Я рада, що у мене є сім'я. Зі своїми батьками я більше не спілкуюся. У день пологів їм подзвонив Саша і сказав, що всі живі і здорові, але приїжджати більше не треба.

Зараз у нас все добре, я знову вагітна. З двома дітьми було б непогано водити машину, але чоловік проти отримання прав, можу його зрозуміти. Нехай це буде та сама ціна, яку мені треба заплатити за своє щастя.

ВСЕ БУДЕ ЛЮКС
Коментарі (0)
Авторизація
Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі