ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Але з недавніх пір, Іван став помічати, що Ольга зледачіла. То сорочку забуде випрати йому, то по городу щось не встигла зробити. Ще й поправилася пристойно. Від колишньої витонченою фігура Ольги, не залишилося і сліду.

Вирішив Іван піти до мудреця, попросити допомоги і поради.

– Кажеш, не встигла сорочку випрати і картоплю не підгорнула? Може, Ольга втомлюється? Адже вас шестеро, а вона одна! Хто з вашої сім’ї допомагає їй по будинку і городу? – примружився мудрець.

– Ніхто не допомагає! У кожного з нас свої обов’язки. Я працюю, а діти – навчаються! Алевтина сидить вдома і не встигає нічого. Діти розпещені, постійно шумлять і галасують. Лінива вона стала. Ще й розповніла! – обурювався Іван.

– Розповніла говориш? Так вона п’ятьох дітей народила тобі! Як же їй не погладшати? – здивувався мудрець.

– Я все розумію. Але нехай худне! Багато їсть вона напевно! Мені потрібна працьовита дружина і красива! Хочу, щоб у мене була ідеальна сім’я!

– Гаразд. Іди додому. Виконаю твоє прохання, буде тобі роботяща красуня! – насупився мудрець.

Старий виконав прохання Івана. Вдома його зустріла писана красуня, молода і з витонченою фігурою. Дівчина посміхалася йому, так само як і Ольга. Тільки посмішка ця здавалася якоюсь холодною і штучною.

– Ти хто? – здивувався чоловік.

– Я нова дружина твоя – Ольга! Проходь, на стіл уже накрито! – посміхнулася незнайомка.

«Ось так пощастило! Про таку красуню, я навіть мріяти не смів!» – радів Іван. Поки він вечеряв, «нова» Алевтина, бігала як заводна. Дівчина прибирала, прала, готувала. Після того, як в будинку не залишилося жодної роботи, Ольга пішла на город.

«Чому тиша така в будинку? Де діти?» – злякався Іван. Але заглянувши в кімнату, зітхнув з полегшенням. Всі п’ятеро сиділи за столом і робили мовчки уроки. «Ось так чудеса!» – радів він. «Ось вона, ідеальна, хороша дружина!»

Через кілька годин, Алевтина закінчила роботу в городі. Жінка сиділа на стільчику і мовчки посміхалася. Тиша, яка стояла в домі, стала напружувати Івана.

– Ви чому не бігаєте, не граєте? – звернувся він до дітей.

– Тому що ми виховані і слухняні! – сказав старший син. Всі п’ятеро дітей сиділи на своїх ліжках, і дивилися в одну точку. Чоловікові стало не по собі.

– Ольго, чому ти мовчиш? Тобі хіба нічого сказати мені? – обурився Іван.

– Я працьовита дружина. В мої обов’язки входить робота, яку я виконую вчасно!

– А що з дітьми? Чому вони не сміються і не веселяться, як раніше?

– Я виховала їх! Тепер діти не розпещені! – штучно посміхнулася красуня.

Від тиші, у Івана розболілася голова.

– Підемо спати! – промовив чоловік. «Може хоч там красуня-дружина порадує мене»

Від «нової» Ольги, яка лягла поруч, повіяло неприємним холодом. Іван мимоволі доторкнувся до її руки, вона була крижаною. Чоловік швидко замотався в теплу ковдру, і відсунувся подалі від Ольги.

Дочекавшись світанку, Іван відразу ж побіг до мудреця.

– Любий! Поверни мені стару дружину! Благаю тебе! – крикнув з порога чоловік.

– Яку? Ледачу і повну? Навіщо тобі така? – здивувався мудрець. – Зараз у тебе ідеальна сім’я. Адже ти ж цього хотів?

– Ні! Ні! Я хочу назад свою Ольгн! Хочу, щоб діти сміялися і носилися по дому! Прошу тебе, допоможи мені!

– Але ж «стара» Ольга не справляється з дому.

– Нічого страшного, це такі дрібниці! Ми будемо допомагати їй всією родиною! – пообіцяв Іван.

– А як же її повнота?

– Та хай гладшає на здоров’я! Вона моя, найулюбленіша і рідна! – на очах Івана виступили сльози.

– Добре. Іди додому! І пам’ятай, що від добра – добра не шукають!

Іван біг з усіх сил додому. Відкривши двері, він відразу почув галас і сміх. З кімнати вийшла весела Ольга, найкраща і рідна.

Після вечері, дружина вирушила на город.

– Ти куди? Побудь зі мною! – злякався Іван.

– Я швидко. Тільки огірки виберу.

– Ні! Ми підемо з тобою! Діти, гайда мамі допомагати!

На городі, діти стали змагатися, хто більше збере врожаю. Вони веселилися і сміялися. Через двадцять хвилин, робота була закінчена. «Ось вона, щаслива сім’я!» – подумав Іван, обіймаючи свою дружину.
Джерело