Мені було шість років, а братові чотири, коли нас забрала старша сестра
Сестра Наталя старша за мене на чотирнадцять років, є ще старший брат, якому на той момент було близько двадцяти п’яти років, але він пішов з дому, коли йому ледь виповнилося чотирнадцять, з тих пір він рідко давав про себе знати.
Напевно він навіть не знав про те, що у нього є ще брат і сестра.
У той день, коли Наталя нас забрала, мама знову напилася і спала на дивані. Сестра прийшла, а ми з братом сидимо і гриземо черствий хліб.
Наталя розштовхала маму.
-Мама, я Вальку і Сергійка до себе забираю, я буду про них піклуватися, — сказала сестра матері, яка ледь відкрила очі.
-Ну і забирай, подумаєш, — сказала мама ображено, впала назад на диван і заснула.
Так ми стали жити з сестрою. Сергійка вона влаштувала в дитячий садок, а мене записала в школу.
Коли я вже вчилася в другому класі я якось помітила, що вона ходить задумлива і весь час посміхається.
-Наталя, а чого ти посміхаєшся? — запитала я її.
-Ой, Валя, скоро заміж виходжу, уявляєш, — радісно сказала мені сестра.
-Заміж, добре, — сказала я.
Радіти тільки я не могла, не було чому радіти, я тоді вже розуміла, що чоловік сестри може нас з братом вигнати, навіщо йому чужі діти. Але я даремно переживала.
Григорій, чоловік сестри, виявився добрим, чуйним і працьовитим хлопцем.
Через деякий час Наталя народила дітлахів, двох хлопчиків, одного за іншим.
Тепер на руках у Наталі було четверо дітей. Я дев’ятирічна, брат семирічний і двоє малюків однолітків.
Як двадцяти чотирирічна дівчинка з усім справлялася я не знаю, але Наталя завжди була веселою і життєрадісною.
Правда, ми з братом старалисч як могли. Я по господарству все намагалася робити і прибирала, і їжу готувала. Брат Сергій був хуліганом, в школі часто бешкетував, вчився погано.
Одного разу з ним поговорив Григорій, після чергового виклику в школу.
-Сергію, ти розумієш, що могло б бути, якби вас Наталя не забрала? — запитав Григорій.
-Не знаю, з мамкою б жили напевно, — знизав брат плечима.
-А ну поїхали, — сказав Григорій і вони кудись поїхали.
Приїхали години через два, Сергійко був дуже задумливий.
-Григорію, а куди ви їздили? — запитала я.
-В дитячий будинок, — коротко відповів Григорій.
Після цієї розмови Сергій хуліганити перестав і вчитися почав на четвірки і п’ятірки. Наталя тільки ходила дивувалася, що це з братом сталося.
Нещодавно сестра звідкись дізналася, що двоє дітей нашого старшого брата опинилися в дитячому будинку, на сімейній нараді довго не думали.
-Звичайно, забирай, навіть розмови немає, — сказав Григорій.
-Спасибі, — розплакалася Наталя, — але як ми будемо шість дітей ростити.
-Де четверо, там і шестеро, витягнемо, — серйозно сказав Григорій.
Сьогодні вся наша велика родина їде забирати дітей, моїх племінників, з дитячого будинку.
