"Почалося пекло, кожен день були приниження і погрози, сильно бив по голові при дітях", - моторошна історія українки, яка зважилася розповісти про домашню тиранію
Фізичне, емоційне, фінансове – всі можливі види домашнього насильства з боку чоловіка довелося пережити київському психологу Лілії Шевцовій. Жінка дуже довго не наважувалася говорити, аж поки ситуація зовсім не вийшла з-під контролю.
Домашній тиран: не життя, пекло
Почалося все з посту у Facebook, до якого Лілія додала моторошне фото. На знімку видно, що її дуже покалічили, обличчя закривавлене. Відзнятий цей кадр два роки тому, але досі вона його нікому не показувала.
"Батько моїх чотирьох дітей неодноразово піднімає на мене руку. Маніпулює дітьми, загрожує їх забрати і систематично погрожує вигнати з його квартири, де ми проживаємо. На фото я в 2016 році. Є ще кілька доказів. І головні свідки, на жаль, діти", - зізналася вона.
Її обранець виганяв із дому просто у нічній сорочці, а потім забирав ключі, аби вона не могла потрапити до квартири, ховав гроші та телефон – поскаржитися комусь, або попросити про допомогу просто не було можливості. Потім вдався до шантажу.
На пост жінки блискавично відреагували сотні користувачів. Вони пропонували свою допомогу і дають поради.
У коментарях до посту представники Міністерства внутрішніх справ і Міністерства соціальної політики заявили, що відправили додому до Лілі наряд поліції і міжвідомчу групу, яка займеться її проблемою. Генеральний прокурор України Юрій Луценко попросив написати заяву на його ім'я.
Цікаво, що історія з Лілією Шевцовою стала ще однією в серії подібних випадків з домашнім насильством, про яке його учасники заявили публічно. За день до цього українська журналістка Роза Туманова поскаржилася на те, що чоловік побив її при дітях, а потім почав душити. Жінка прийняла для себе рішення розлучитися з чоловіком.
Пізніше Шевцова звернулася до користувачів вдруге, подякувала за підтримку і порадила жінкам, котрі опинилися в схожій ситуації, не мовчати.
"Мені здавалося я не впораюся, ніхто не допоможе, що я сама. Тепер знаю, що ні сама. Зараз мені важко і страшно. Я не знаю як вирішиться ця ситуація, але обов'язково напишу. І обов'язково буду боротися за себе і дітей, свої права, безпеку. Терпіти. Довго терпіти. І не "виносити сварок з хати". Саме так довго було і зі мною. Спочатку я просто його любила. Захоплювалася, стежила за кожним словом. Йому це подобалося. Він дозволяв його любити і захоплюватися", - згадувала вона.
Лілія не приховує: були і зради з боку чоловіка, все це більше нагадувало замкнене коло, аніж стосунки. Коли народилася друга дитина, родина ще жила у Донецьку, із бабусею. А потім, після переїзду до Києва, у нього з'явилася коханка.
"Але я була дуже зручною. Спочатку він став приходити до дітей. Я виносила йому судочки з їжею. Він говорив, що я винна сама. Коли я завагітніла втретє ми переїхали до Києва. Він купив квартиру. І майже відразу поїхали до Вірменії, де йому запропонували роботу. Але про це теж не можна було говорити ніде. В Єревані народилася третя дитина Мишко. У чужій країні було важко морально. Не було близьких і друзів. Тільки він і його агресія".
Коли третій дитині було всього кілька місяців, він почав піднімати на дружину руку. І все повторювалося постійно. Приниження, погрози, відчай і жодної підтримки. Зараз Шевцова впевнено стверджує, що таке життя – це "мазохізм" у найгіршому його прояві, тому її приклад повинен стати дуже повчальним для інших.
