Спритність рук і ніякого шахрайства: як робили ті самі старовинні фото
Кожному доводилося бачити старовинні фотографії, де одна людина сидить, а друга стоїть поруч, і рука другої завжди знаходиться на плечі першої. Припустимо, що тоді цей жест був своєрідною імітацією обіймів, демонстрацією дружби, або кровних уз, але це не зовсім так.
Зазвичай на старих фото люди стоять у неприродних позах, також повторюється один і той же мотив. Низький рівень фотографа, який не вміє показати моделі куди подіти руки або просто збіг? Ні і ні.
Вся справа в тому, що в епоху зародження фотографії процес зйомки займав від десяти хвилин до години. Тим, хто позував було заборонено рухатися і змінювати пози, тому що фото виходило змазаним. Але перебувати в одному положенні довго важко навіть фізично сильним людям. Тоді фотографи і почали застосовувати трюк із підставкою: використовувалося все, від етажерок до скульптурних голів.
Також, люди постійно губилися і не знали, куди подіти руки. Так, вони клали руку на плече партнера по кадру, тому що її було зовсім нікуди дівати. На той час у всіх фотостудіях був широкий асортимент різних етажерок, адже при зйомці одиночного портрета, не на кого спертися. Композиція, де один чоловік тримав руку на плечі іншого, теж була свого роду підставкою. Обидві моделі довгий час повинні були зберігати рівновагу.
Іноді фотографи давали людині який-небудь предмет, для того щоб прибрати трохи сором і зайняти чимось руки. До того ж було абсолютно неважливо, що це був за предмет, головне, щоб руки були зайняті. І нікого не бентежило те, наскільки нерозумно ця людина буде виглядати. Наданий фотознімок ні в якому разі не є гумористичним, це звичайний серйозний портрет звичайного солдата царської армії.
