“Він шість років тому розлучився, потім ми одружилися, у нас син росте, а та стара вiдьмa досі намагається повернути сина в колишню сім’ю”
У першому шлюбі у Наталиного чоловіка народилося двоє дітей. Його колишня завжди відмінно ладила зі свекрухою і була кращою подружкою зовиці, тому свекруха всією душею прийняла сторону невістки і її дітей.
– Якщо розведешся – ти мені не син! – кричала вона.
На жаль – він розлучився. Свекруха рвала і метала, вже і після розлучення незграбно, проте щосили намагалася якось помирити подружжя. Тому поява в житті сина Наташі для свекрухи було крахом надій. Нову невістку не злюбила одразу і всією душею. І, що найприкріше, не тому, що з Наташею щось не так. Просто тому, що вона прийшла на місце Свєти, першої дружини.
– Щоб очі мої її не бачили! Бач, розумна, чужого чоловіка відбивати надумала! У нього діти! І вона знала! І все рівно!
– Уявляєш, так і сказала – «чужого чоловіка відбивати»! – ділилася Наташа з подругою. – А нічого, що вони розлучилися рік тому? З головою у неї, чи що, не те? Хотіла з нею по-доброму, а тепер принципово не буду робити ніяких кроків. Не хоче – не треба!
– Ну і правильно! – підтримувала Наташу подруга. – Ваше життя – не її справа. Не хоче спілкуватися – тобі ж легше!
Звичайно, Наташа могла б докласти зусиль і хоча б спробувати налагодити контакт, проте не бачила сенсу. Поведінка свекрухи здавалася смішною і наївною. Подумаєш, налякала стара дура – ноги її, мовляв, не буде в Наталчиному домі. Так тисячі невісток про таке і мріяти не сміють! Наташі від цього мораторію тільки легше.
Свекруха свято дотримувалася даної самій собі обіцянки – і порогу нового будинку сина не переступала жодного разу. Через якийсь час після початку стосунків молоді справили весілля, на яке родичі нареченого не з’явилися, ще через певний час народився син. Свекруха жила десь там, в паралельному світі.
Чоловік Наташі регулярно їй дзвонив, іноді їздив в гості, спілкувався з нею з приводу «тих» дітей, які постійно гостювали у бабусі – про «нового» онука бабуся навіть не заїкалися. Наташа спочатку розповідала про все це зі сміхом – ну і кого покарати хоче бабуся? Наташа без неї живе прекрасно, а вже дитина і поготів. Дивно, але сміх незабаром змінився докорами, а там і образою.
Ну і годі, показала характер – думала Наташа. Але скільки можна-то? Невже нічого ніде не торкнет? Адже рідний же онук.
Перша дружина Наташиного чоловіка тим часом зі свекрухою все так же в найближчих відносинах, хоча з часу розлучення минуло шість років. Постійно дзвонить, питає поради, розповідає про дітей. Напевно, тому бабуся старанно опікує старших онуків. Молодший взагалі, крім Наташі, нікому особливо не потрібний: чоловік кожні вихідні летить до «тих» дітей, вони ж, бідолахи, без батька.
До того ж там уже підлітки, з якими батькові по-справжньому цікаво. З малюком він якось не в своїй тарілці. Та й то сказати – молодшого батько в основному бачить по буднях тільки сплячим, які там можуть бути почуття до дитини. Говорити щось чоловікові марно – у кожного своя правда.
В душі у Наташі якась втома і безпросвітність.
Раніше здавалося – ну ось підросте дитина, буде легше. Але чим далі, тим більше зрозуміло, що справа не у віці дитини. Мабуть, у Наташі з чоловіком все йде до розлучення.
– Смішно! – ділиться Наташа з подругою. – Але у мене таке відчуття, що я дійсно живу з чужим чоловіком. Його сім’я – там, навколо мами. Сестра з сім’єю, діти і … колишня дружина. Мене туди ніхто не кличе, дитини моєї теж, і, хоча я який рік посилено не звертаю на це уваги і роблю вигляд, що все в порядку – яке там «в порядку».
– Твоя Наташа може і непогана, але нам до двору не довелося, чи що! – сказала недавно Наталчиному чоловікові сестра. – За стільки років навіть не спробувала з матір’ю знайти спільну мову, хіба так можна? Любить тебе – повинна любити твою сім’ю. Роби висновки.
Хто винен і що робити, як вважаєте?
Наташа поводила себе неправильно, повинна була прогнутися перед свекрухою? Або чоловік в даній ситуації повинен поводити себе не так – але як тоді?
Або це свідомо нічим хорошим не закінчується, коли мати проти невістки? Що скажете?
