Ворогові не побажаєш: 11 шокуючих методів лікування в психіатрії
На щастя, за останні роки методи лікування психічних розладів продовжують прогресувати. Сьогодні нікому б не спало на думку лікувати шизофренію або будь-яке інше психічне захворювання кровопусканням, провокуванням блювоти або лоботомією. Ці жорстокі, безглузді і абсолютно даремні заходи минулого назавжди залишили чорну пляму в історії медицини.
1. Електрошок
Витоки процедури, нині відомої, як електросудорожна терапія, лежать ще на початку 20-го століття, коли зародилася думка, що психічно хворих можна вилікувати, провокуючи у них напади. У 1982 році заборонили викликає судоми препарат Метрозол, але ця теорія в результаті привела до подальших досліджень електрошоку і появи ЕКТ. Роками пацієнтів прив'язували до столу і буквально катували, пропускаючи через їх мозок електричний струм.
2. Гідротерапія
Використання води для лікування фізичних недуг практикувалося завжди, теплі ванни також стали ефективним засобом для лікування схвильованих, маніакальних пацієнтів, які страждають безсонням, але деякі лікарі спотворили цю концепцію аж до перетворення гідротерапії на тортури. Одна з процедур полягала в обгортанні пацієнта крижаними мокрими рушниками, інша ж вимагала зв'язати пацієнта і тримати його у ванній годинами, а то і днями. Існують дані, що як мінімум одного пацієнта приковували до стіни в позі розп'яття і направляли на нього потужний струмінь води з пожежного шланга.
3. Темниці і божевільні
Хоча за часів середньовіччя в Європі психічно хворих зазвичай не позбавляли волі, на початку 13-го століття в континентальній культурі закріпилася практика замикати їх в одному місці. Хворих часто ізолювали від суспільства, поміщали разом з інвалідами і злочинцями. До них не по-людськи зверталися, приковували до стін і ув'язнювали в темницях. Таке звернення тривало аж до 19-го століття не тільки в Європі, але і США. Навіть після реформ, психіатричні клініки або, як їх називали, "божевільні", виявилися нічим не кращими - переповнені, з облізлими стінами, і пацієнтами, сплячими прямо в коридорах, вони швидше нагадували товарний склад душевнохворих.
4. Екзорцизм
Ще з найдавніших часів душевнохворих підозрювали в одержимості, і для вигнання злих духів відбувалися обряди екзорцизму. Обряди екзорцизму проводять досі, і, хоча наука відмовляється визнавати одержимість захворюванням, католицька церква відкрито заявляє, що велика частина людей, котрі демонструють ознаки одержимості, насправді психічно хворі.
5. Кровопускання і очищення кишечника
На думку головного давньогрецького цілителя Гіппократа, практично всі людські захворювання, включаючи психічні, з'являються через дисбаланс речовин в організмі, таких як кров, жовч і мокрота. До 1600-их років англійський лікар Томас Уілліс зробив висновок, що кращими способами виправити цей дисбаланс або, як він казав, "меланхолію крові", є кровопускання, очищення шлунка і кишечника. Для кровопускання використовували п'явок, а блювоту провокували за допомогою спеціальних механічних гойдалок. Такі методи лікування психічних розладів використовували аж до середини 19-го століття.
6. Трепанація
Трепанація, яка є чи не найбільш ранньою формою психіатричної терапії, була розроблена на основі переконання, що безумство викликають демони, що засіли всередині голови. Різні народи світу використовували трепанацію як метод лікування пацієнтів ще з доісторичних часів аж до 20-го століття, коли процедуру перестали практикувати.
7. Зміїні ями
"Зміїна яма" - це не тільки відомий фільм, який привернув увагу громадськості до кошмарних умов психіатричних лікарень, а й один з найпопулярніших методів лікування в психіатрії середини 20-го століття. В середні віки, якщо обряд екзорцизму не давав потрібного результату, "одержимого" утримували над ямою з отруйними зміями, щоб "злі духи", злякавшись, покинули його тіло.
8. ЛСД
ЛСД-25 вперше був синтезований Альбертом Хофманом в 1938 році, і досить скоро були виявлені психотропні властивості цього з'єднання. У 1947 році препарату знайшли комерційне застосування і почали продавати його в якості лікарського засобу від психічних захворювань. Багато лікарів-психіатрів вірили, що ЛСД може допомогти пацієнтам розблокувати придушуються спогади і навіть вилікувати алкоголізм.
9. Оргазм
Вібратори придумали зовсім не для жіночого задоволення. Лікарі, які винайшли секс-іграшки близько 200 років тому, всього лише шукали засіб полегшити собі працю в лікуванні жінок 19-ого століття від "істерії", яка в наші дні називається просто "сексуальна незадоволеність". Якщо жінка скаржилася лікаря на тривожний стан, безсоння, дратівливість, нервозність, еротичні фантазії, тяжкість внизу живота або вологість між ніг, їй діагностували "істерію" ( "матка" з давньогрецької). Ще з 16-го століття лікарі наносили рослинне масло на геніталії пацієнтки і масажували їх пальцями, полегшуючи її "істерію" до тих пір, поки вона не досягала оргазму, який називали припадком. До початку 19 століття лікування "припадками" було популярним методом серед європейських та американських психіатрів. Після того, як лікарі почали скаржитися в медичних журналах, що лікування істерії вимагало занадто великої фізичної витривалості, багато хто почав експериментувати з механічними і пізніше електричними замінниками рук.
10. Кліторідектомія
Грунтуючись на вікторіанських переконаннях, що мастурбація і сексуальне бажання можуть викликати психічні розлади, лікарі 19-го століття "лікували" пацієнток примусовим обрізанням. Видалення клітора піддавалися жінки, що практикували мастурбацію, що страждали від істерії, підвищеної збудливості, "нежіночною" агресії, грибкової інфекції і "розбещеності". Відповідно до звітів, багатьох британських жінок в ті часи насильно позбавляли клітора, якщо вони намагалися піти від чоловіка.
11. Лоботомія
Метод розробив португальський лікар Егаш Моніж, який вважав, що психічні розлади виникають через несправну роботи нейронів в лобових долях мозку. Проблему він запропонував вирішувати частковим видаленням лобових часток, таким чином виключаючи їх негативний вплив на інші структури центральної нервової системи. У 1949 році за це відкриття Моніж був удостоєний Нобелівської премії. Метод підтримав американський лікар Уолтер Фрімен, який почав роз'їжджати по країні в "лоботомобілі" і оперувати людей, які страждають від депресії і психозів. Для його варіанту процедури не було потрібно розкривати черепну коробку - він вводив маленький ніж для колки льоду через очну ямку в мозок пацієнта і рухав їм, розсікаючи волокна лобових часток.
Мало того, що Фріман часто використовував нестерильні інструменти - у нього ще й не було досвіду в хірургії. Незабаром стало ясно, що процедура не виліковується пацієнтів, а перетворювала їх в ходячих мерців, так що медична спільнота швидко відмовилося від її використання в майбутньому.
