– Альбіно, ти чого така сумна сидиш? Це ж твоє весілля! Ну-ка посміхнися, – намагалася перекричати гучну музику тітка нареченого. – Наче тебе змусили заміж виходити! – додала вона і весело розсміялася
Їй не дозволялося довго затримуватися після уроків, ходити на дискотеки і приводити подруг додому. В іншому її спосіб
життя нічим не відрізнявся від інших, поки вона не вступила до інституту і не закохалася.
Коханим дівчини виявився хлопець кавказької національності: високий, ставний красень Аслан. Він побачив її в коридорі
корпусу інституту і не зміг відвести очей: мініатюрна, темноволоса красуня з чорними, ніби ніч очима заворожила його з
першого погляду.
Вони відразу знайшли спільну мову: Альбіні подобався його рішучий характер, а йому – її ніжна натура.
Вони зустрічалися півроку, поки про все не впізнали її батьки. І ось як це вийшло.
На другий рік навчання двоюрідна сестра дівчини вступила на перший курс в той же навчальний заклад. Римма з дитинства
проявила себе як заздрісна і ненадійна особа.
Вона ніколи не могла знайти спільну мову з однолітками, в тому числі і з Альбіною. В основному, тому що та була гарніше її і
виховувалася в забезпеченій сім’ї. Побачивши сестру після занять з Асланом, Римма неприємно посміхнулася і поспішила
поділитися новиною зі своїми батьками. В цей же день все стало відомо …
Вдома Альбіну чекала дуже неприємна розмова, яка перекреслила всі її надії на щастя з коханою людиною.
– Ти не будеш зустрічатися з ним, я все сказав, – лаявся батько Альбіни. – З завтрашнього дня я займуся твоїм переводом в
інший інститут.
– Але як же так, тату, там я всіх уже знаю, у мене подруги …
– Подруги?! – перервав батько дочку. Ніяких подруг. Ти повинна була просто вчитися, а не заводити друзів, тим більше
хлопців.
– Я люблю його, а він мене, – спробувала заперечити дівчина.
– Ніякої любові не може бути. Він іншої віри. Він нам не підходить, – включилася в розмову мати. – Забудь про нього. Ти
вийдеш за того, кого ми самі виберемо або схвалимо, – додала вона.
– До речі, щодо віри. Ти думаєш, що його батьки візьмуть тебе з щирими обіймами? У них теж свої традиції, звичаї і вже
точно вони не чекають таку невістку як ти, так що забудь про це, – розвіяв надії Альбіни розсерджений батько.
На тому ж тижні Альбіну перевели в інший інститут. Дівчина дуже страждала, намагаючись звикнути до нових викладачів,
однокурсників, до нового життя без коханого, а ночами ридала в подушку.
Аслан, не розуміючи ставлення її батьків, щодня зустрічав дівчину після занять, знову і знову зізнавався в любові і просив
виїхати з ним, туди, де батьки не зможуть впливати на неї.
Але дівчина лише сумно дивилася на нього, намагаючись запам’ятати кожну його рисочку, ніжний погляд, розуміючи, що
піти вона нікуди не зможе – не так її виховали.
Батьки дізналися і про ці зустрічі, знову знайшлися «доброзичливці» і вирішили видати дівчину заміж. Кандидат, як не дивно,
відразу знайшовся.
Це був друг дитинства Альбіни Роман, який, як виявилося, мав до дівчини аж ніяк не дружні почуття. Будучи забезпеченим
хлопцем, та ще й з знайомої сім’ї, які поважали свої традиції, Роман завоював довіру і любов батьків Альбіни. А також
отримав їх згоду на шлюб з подругою дитинства.
І ось вони тут, на весіллі: грає музика, весела публіка вітають молодих, щасливий наречений радо приймає поздоровлення
від друзів і родичів.
А наречена, сидячи за святковим столом, крадькома витирала сльози і згадувала чудові миті, пов’язані з її колишнім життям,
ніжну посмішку на рідному обличчі і своє примарне щастя.
Джерело
