«На що ти розраховуєш, те і знайдеш» ©

ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Авторизація

Авторизуйтеся

– Бабо, де моя мама? Ти казала, що мама приїде на Великдень. А її немає.

П’ятирічна Настуня вибігла на вулицю і розплакалася.

– Бабо, де моя мама? Ти казала, що мама приїде на Великдень. А її немає.

– Ви просто схожі на її маму, – каже жінка й переливає мені з відра свіже молоко в банку.

– Ця дитина ні пити ні їсти не хоче. Лиш маму виглядає. Я не можу пантрувати ї цілий день. У мене корова, свині, та й ходжу в райцентр на роботу. Донька хоч і висилає гроші, але малій тяжко. Боюся розбалувати.

– Тьотю, а як вас звати? – питає мене. – Я думала, ви моя мама. Бабо, бабо, но коли вже мама вернеся з Польщі?

– Настусю, я казала: на Великдень. Пусти тьотю дому, її хлопчик малий чекає.

– Тьотю, а як звати вашого хлопчика?

– Олежик, – витираю сльози Насті. Дівчинка вхопила мене за руку і притулила до щоки.

– Знаєте, тьотю, мені мама снилася. Що привезла мені багато-багато подарунків.

–Мама буде тебе хвалити, коли приїде, якщо бабуся розкаже, що ти чемна і їж багато.

– Тьотю, а можна з вами? Я буду вашою, можна? А який у вас хлопчик? Маленький? – не заспокоювалася Настя. – Я буду його бавити.

– Маленький, – погладила дівчинку по голові. – Хлопчик хвoренький, кашляє. Тобі не можна зі мною.

– Но та най п’є ваш хлопчик наше козяче молочко. Буде здоровий.

У Настусі, крім мами й бабусі, нема нікого. Олена розлучилася з чоловіком, коли малій минув рочок.

– Не довчилася. Мусила кинути університет, бо дуже їй свербіло. А тепер – по заробітках. Татко Каті був непутящий: пив і гуляв. Не чоловік, а пекло. Може Олена там собі файного чоловіка знайде.

Дорогою додому йшла і думала про Настусю. Без батька й без матері – на шиї у бабки. Та хоч і молода ще, але ніколи не замінить внучці маму.

Пригадую, в одному з  дитсадочків робила опитування малечі. Це було до дня Святого Миколая. І от одна дівчинка надривним голосом відповіла мені: «Не хочу подарунків. Хочу, аби моя мама повернулася з Москви. Вона поїхала туди бавити чужу лялю. А мене покинула на бабусю й дідуся. Я не бачила її вже два роки – лише на фотках».

– Я чую тільки голос мами по телефону двічі на місяць, – поскаржилася. – Вона не приїжджає ні на Новий рік, ні на Різдво, ні на Великдень. Не треба мені її подарунків. Мені треба її – живу, – ображено сказала.

Вихователька пояснила, що ця дитина розумна не по роках. Але сумна. Може розплакатися без причини. Але причина є. Погодьтеся!

Маріанна ШУТКО

Джерело

ВСЕ БУДЕ ЛЮКС
Коментарі (0)
Авторизація
Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі