– Іди звiдси і дитину свою забeри. Нехай не дивиться своїми гoлoдними очима сюди
Одного разу повз того саду йшла мати зі своїм малолітнім сином. Хлопчику було всього чотири роки, він вперше побачив стиглі яблучка і почав питати маму, що це таке.
– Це яблука.
– А що це? Для чого вони ростуть на дереві?
– Це фрукти, вони смачні і дуже корисні. Вони ніде не ростуть, тільки тут.
– Мама, дай мені яблуко! Хочу, хочу спробувати смачний і корисний фрукт!
Господар якраз прогулювався садом і їв стиглий виноград.
Він бачив жінку з дитиною, але до них не підходив. «Нехай дивляться, який у мене розкішний сад».
– Дайте, будь ласка, хоч одне яблуко, нехай дитина спробує, – жалісливо звернулася вона до господаря саду.
– Іди звідси, жебрачка, і дитину свою забери. Нехай не дивиться своїми голoдними очима сюди.
Не дав cкупий яблука дитині, скільки мати не просила. Жінка з дитиною пішли ні з чим, а чоловік вирішив побудувати високий паркан, щоб нікому не було видно його яблук.
Довго будував, але нарешті добудував. Сховав свій фруктовий сад від людських очей, і тільки сам ходив і їв свої фрукти. Зрадів і заспокоївся, що тепер ніхто його не потурбує. Але чоловік не вгледів, як кілька гілок зі стиглими яблуками перелізли за межі паркану.
Йшли тією дорогою багато діточок і побачивши стільки яблук, радісно вигукнули:
– Дивіться, скільки яблук!
Кинулися вони до гілок і стали хрустіти соковитими яблуками. Господар все це почув і дуже сильно розлютився. Він підійшов до паркану, але через його висоту нічого не міг бачити. Стало йому погано, сеpце почало бoліти, а гучний хрумкіт тільки погіршував ситуацію. Упaв він і більше не встав.
Сад розрісся ще більше, і різні люди приходили і безкоштовно куштували фрукти.
Скупість згyбить будь-яку людину!
