– Не хочеш на вулиці залишитись – змирись, я житиму з іншою! Але й з тобою не розлучатимусь
З чоловіком я прожила 20 років в шлюбі. Вийшла за нього зовсім молодою, у 21 рік. Він був старшим і дуже амбітним. Що казати, це приваблювало. Ми побралися, я народила доньку. А далі почали важко працювати, аби бізнес побудувати. Артур продав будинок, котрий дістався йому від бабусі та всі гроші вклав у справу. Скільки недоспаних ночей, скільки сил. Я багато чим пожертвувала заради нашого успіху.
Та врешті ми стали досить заможними, побудували великий будинок. Я перестала працювати та займалась господарством. Згодом донька виросла, вона мала все необхідне. На 18-річчя Артур подарував їх власну квартиру, а згодом і машину. Марина обожнювала тата.
Я не мала сумнівів, що матиму гарну і спокійну старість. Аж раптом знайомі розповіли мені, що чоловік має іншу. Я вирішила відразу все прояснити:
– Лиш не бреши мені!
– Так в мене є коханка. Але не хвилюйся, я не розлучатимусь!
– Як так?
– Місто в нас маленьке, нащо мені це! Живи в нашому будинку.
– А ти будеш з нею далі?
– Не хочеш на вулиці залишитись – змирись! Я житиму з іншою у своєму будинку.
Виявилось, він потайки побудував ще один дім для коханки. Це було так принизливо. В сльозах я зателефонувала донечці. Та вона відреагувала вкрай спокійно і холодно.
– Мамо, такі чоловіки, як тато, привертають увагу жінок! Але ти без нього що робитимеш?
Ви не уявляєте, як мені було прикро це чути. Марина підтримувала свого улюбленого тата.
Якийсь час я не знаходила собі місця. А тоді з розпачу вирішила, що поїду до подруги у Францію. Розвіятися. Вирушила, та поживши там місяць, надумала залишитись. Знайшла роботу, орендувала невеличку квартиру. А тоді познайомилась з Жаном. Цікавим і дуже гарним чоловіком. За місяць між нами спалахнула така пристрасть, котрої я не знала досі. Він запропонував побратися.
В Україну ми приїхали через рік разом. Я хотіла розлучитися, поділити майно. Приховувати Жана зовсім не збиралась. Та коли Артур дізнався про наш приїзд, таке влаштував:
– Як ти могла зі мною так вчинити? Це ж який сором, все місто пліткує.
– Усі вже давно знають, що в тебе коханка є.
– Це зовсім інше! Я тобі розлучення не дам, не дочекаєшся! Повертайся в Україну і може я тобі це все пробачу.
Врешті колишній навіть казав, що покине коханку і повернеться до мене. Та я вже цього не хотіла. Коли розповіла про все коханому, він сказав, аби я залишала колишньому все майно і розлучалась хай би там що. А мені так прикро, я ж будувала бізнес разом з Артуром.
Як мені вчинити? Що ви про все це думаєте?
