– Правильно, нема чого терпіти цих чоловіків! Розлучайся! — порадила я Галинці. А далі все пішло як має бути, адже бабуся знала як діяти…
⁃ Бабусю, я вже не можу більше так! Йому робота важливіша за мене ! А якщо так, то я краще розведусь з ним. — казала мені вона.
⁃ Ну і правильно ! Нема чого його жаліти — бери та розлучайся! — відповідала їй я.
⁃ Справді? Так мені кажеш ? І навіть відмовляти не будете? — здивовано у відповідь мовила Галинка.
⁃ Не буду, бо хочу тобі лиш кращого! От навіщо тобі такий чоловік, який зранку до вечора пропадає на роботі ? А потім ще почне наліво ходити, е ні, відразу розлучайся і не переживай ! Ми тобі іншого знайдемо! Он сусід Степан вже давно запитує мене про тебе, мабуть, сподобалось ти йому.
⁃ Що, та який Степан, бабусю? Він же п‘є страшенно !
⁃ А хто зараз не п‘є? Всі чоловіки п’ють !
⁃ Не правда, не всі п’ють, от мій Максим і не п’є — заперечувала онучка.
⁃ Ну краще вже б нехай пив, аніж з дівками в офісі затримувався. От Степан добрий, роботящий і офісі сидіти не буде, він буде весь час з тобою! — продовжувала я.
Раптом Галинка змовчала та помітно похмурніла. А потім я продовжила :
⁃ Ой дитино, а переїжджай до нас в село! Навіщо тобі це місто? Тут усе натуральне, влаштуємо тебе тут на роботу, будеш дідові в садах допомагати та копійку заробиш. А може й мені коли в хаті допоможеш прибрати. Будеш мати й спорт, і здорове харчування, і спокій від усіх тих твоїх ноутбуків, роботів пилососів, посудомийок, які лиш на голову тиснуть. От побачиш як ти скоро звикнеш до хорошого: до віника, до води чистої з криниці і т.д.
⁃ Бабуню, ти серйозно? — відповіла онучка.
⁃ Так, авжеж! Я тобі чесне слово кажу, відновиш своє здоров’я тут і ще й долю знайдеш! От побачиш — продовжувала переконувати Галинку.
Наступного дня онучка зібрала свої речі та втекла з села. А згодом телефонувала і лиш розповідала про те, що все таки чоловік її золотий! І місто їй подобається! Ось так я врятувала шлюб онуки. А десь років 30 назад, таким самим принципом мені вдалося це зробити також з донькою, яка так само постійно жалілась на своє життя.
Мій дід каже, що я трохи брехунка, а я вважаю, що я просто мудра. Нічого не обманювала, лиш зробила так, щоб дівчата почали цінувати те, що у них є.
А ви вважаєте, гарно я придумала?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
