- Їй давно вже під сорок, а вона собі надіється ще принца знайти, - говорив Дмитро про колишню дружину. А мені стало шкода її, адже збереглася вона набагато краще свого чоловіка. Дмитро радів, що її б
Тоді якраз був звичайний такий собі робочий день. Ми вийшли майже усі на обідню перерву з моїм колегою Дмитром, він запросив
мене на чашечку гарячої кави, я, звичайно, знала, що він нещодавно розлучився зі своєю дружиною, і погодилася сходити в кафе,
думала поспілкуємося трохи з ним, підтримаю людину у непросту хвилину в його житті, і йому стане трохи легше, можливо, пораджу
щось.
Але, щиро кажучи, після спілкування з цією людиною, у мене на душі залишився неприємний осад, спілкуватися з ним більше бажання
у мене немає абсолютно ніякого.
Дружину його я майже не знаю, бачила всього декілька разів, зустрічала я її зовсім випадково в коридорі нашої фірми. Звичайна жінка,
симпатична, брюнетка, висока, струнка.
Пам’ятається, раніше у неї очі були дуже втомлені, якісь сірі, сумні, я відразу звернула на це увагу, вона мене чимось особливим
зачарувала, якоюсь простотою, хоча ми тільки декілька слів говорили одна одній при зустрічі, привіталися, та й на тому все.
Але вона мені чомусь таки запам’яталася, таких людей зустрічаєш не часто.
А колега Дмитро теж мій, звичайний такий собі чоловік, невисокого зросту, зовсім не стрункий, а швидше, навпаки, та досить таки
солідної статури, виглядає набагато старше своїх років. Осунувся, похмурий якийсь постійно ходить, невеселий завжди якийсь, я
особливо ніколи з ним не спілкувалася щиро, лише набір стандартних фраз.
Через що ця пара розлучилася достеменно мені не відомо, якщо правду говорити. Просто в один прекрасний день мій колега почав
проповідувати якесь незрозуміло дивне вчення всіх залишених дружинами чоловіків: як добре було раніше, сказав, що ти вдома
господар, і всі проблеми вирішені, і як недобре стало зараз – занадто багато волі їм дали, тепер вони відчувають себе повноправними
господинями в себе вдома.
Зі мною в моєму домі, напевно, вже ніхто не рахується зовсім.
– Я нормальна людина, розумієш, мені хороша сім’я потрібна всього лише, щоб все вдома було! – почав говорити він мені дуже
впевнено. – Це вам жінкам усім подобається міняти та вибирати собі супутника життя.
Я слухаючи колегу, мовчала, чекала, коли вже закінчиться обідня перерва, адже його думка мені зовсім не подобається, і бачила, що
щось пояснювати йому сенсу немає, він впевнено стоїть на своєму. Я продовжувала лише слухати, вважала це єдиним і вірним
рішенням у ту хвилину.
Іноді Дмитро розповідав, що знає, що його колишня дружина з кимось познайомилася, але заміж її ніхто не кличе.
– Їй давно вже під сорок. Принца думає вона собі ще якогось ще знайти в свої роки, – посміхався він так недобре. – На що вона взагалі з
такою зовнішністю розраховує?
Ці слова мені дуже не сподобалися, я була кращої думки про цю людину, Дмитро ніколи не здавався мені таким, а тут таке почути про
жінку, навіть колишню дружину.
Зовнішність у його колишньої дружини звичайна, чому він про неї так недобре говорить я не розуміла. І якщо вже бути зовсім чесною,
збереглася його дружина краще, ніж він сам.
– Ну, ти ж одружився з нею, з її зовнішністю, яку вона мала, тобі ж нічого не завадило! – не витримавши якось мовив наш чоловікколега, коли він знову завів розмову про свою некрасиву колишню дружину. Сміялися тоді ми всі.
Але після того з ним мало колег спілкувалися і рідко ходили з ним на каву, адже всі ми дорослі люди, не скластися у житті може у
кожного, але для чого так негарно говорити про людину з якою ти прожив чимало часу у шлюбі.
Можливо, він хотів таким чином хотів щось довести самому собі, але зіграв він проти себе самого!
А нещодавно, лише місяць пройшов після нашої розмови з Дмитром, він прийшов дуже сумним на роботу, лише чоловікам один раз
обмовився, що його колишня дружина у неділю виходить заміж, ще й за якогось хорошого бізнесмена, у неї все склалося добре.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – pixabay.
