10 років я збирала гроші, щоб купити квартиру в новобудові. Коли мрія нарешті здійснилася, Олег покликав мене заміж. Ми щасливі готувалися до весілля, а за день до походу в РАЦС Олег сказав, що хоче,
Про свою квартиру я мріяла давно. І заради цієї мрії я готова була на все. Я працювала на кількох роботах, у всьому собі відмовляла і
на всьому економила.
На роботі всі мене вважали скупою, тому що я дуже рідко дозволяла собі купувати новий одяг і то, з минулих сезонів, на які були
знижки. На їжі я теж постійно економила: обідала я зазвичай в офісі, їжу приносила з собою, щоб, як інші, не витрачатися в їдальні.
Квартиру, про яку я так довго мріяла, мені вдалося придбати аж через 10 років такого життя в режимі економії. Після придбання
квартири, здавалося, життя стало налагоджуватися. На роботі я отримала підвищення і зустріла хорошого чоловіка. Його звали Олег,
ми почали зустрічатися.
Олег постійно натякав на те, що вже пора почати жити разом, адже ми не діти, мені 32 роки, Олегові – 33. Я без зайвих думок
запропонувала йому переїхати до мене. Олег охоче погодився, адже тепер ми зможемо більше часу проводити разом, та й за квартиру
платити не треба.
Олег відразу зробив мені пропозицію, а я погодилася. Ми почали готуватися до весілля і я побачила, що Олега щось сильно непокоїть.
– Щось трапилося? – поцікавилася я у Олега, спостерігаючи за тим, як він вже який день знаходиться в поганому настрої.
– Нічого, просто думаю, як ми будемо жити далі, – почав чоловік, – я ж тут живу на пташиних правах. Ти – господиня, а я так, квартирант.
– Чому квартирант? Ти – моя кохана людина і майбутній чоловік, – я посміхнулася, намагаючись підбадьорити свого нареченого.
– Саме так, виходить, що я буду чоловіком тільки в паспорті. А тут я не господар. Це не правильно. Главою сім’ї і господарем має бути
чоловік, – сумно резюмував Олег.
– Я думаю, що у нас все вийде, не переживай.
– Ні, я хочу, щоб ти переписала половину квартири на мене, тоді я не буду відчувати себе квартирантом, а буду рівноцінним членом
сім’ї. Так я зможу відчути себе чоловіком, – повідомив про своє рішення Олег.
Я навіть не знала, що відразу відповісти, я так довго працювала заради цієї квартири.
– Чи ти мене не любиш? – Олег пильно подивився на мене. – А може, ти збираєшся мене кинути?
– Ні, звичайно, просто це несподівано.
– Я б все заради тебе зробив, навіть всю квартиру б на тебе переоформив, тому що люблю тебе. А ось ти для мене навіть таку
дрібницю зробити не можеш, – продовжував наполягати Олег. – Або ти перепишеш половину квартири на мене, або ми забираємо
заяву з РАЦСу, я не хочу одружуватися з тією, кому я байдужий.
Я вирішила все-таки не йти на таку «заманливу» пропозицію і відмовила Олегу. Заяву він забрав у той же день і пішов, як виявилося,
до якоїсь Ірини, його колеги по роботі, у якої також була двокімнатна квартира в місті.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
