14 ЖОВТНЯ – ЧОТИРИ ВЕЛИКИХ СВЯТА
Сьогодні українці святкують День захисника України – свято звитяги українського лицарства, а також день пам’яті та пошани всіх, хто впродовж століть боровся за державний суверенітет України.
14 жовтня українці відзначають чотири великі свята:
- День святої Покрови Пречистої Богородиці
- 74-а річниця створення Української повстанської армії (УПА) - 1942 р.
- День Українського козацтва
- День захисника України (від 14 жовтня 2014).
Свято День захисника України офіційно встановлено 14 жовтня 2014 року Указом Президента «…З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи української громадськості».
До цього дня Україна йшла довгим і тернистим шляхом. Нагальна потреба у такому загальнодержавному святі і саме цього дня особливо гостро постала після російської анексії Криму та початку воєнних дій на території Донецької та Луганської областей.
Безпрецедентні зразки мужності та відваги, явлені нашими солдатами на передовій новітньої російсько-української війни, сотні відданих життів за Батьківщину потребували гідного вшанування з боку суспільства й держави, адже стало остаточно зрозуміло, що міфічне радянське «23 лютого» є так само мертвим, як і те, що затято мріють відродити цинічні кремлівські ляльководи.
Крім того, 14 жовтня в Україні традиційно відзначається День Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, а також чергова річниця створення УПА.
Згідно зі свідченнями істориків, саме на Волині, в урочищі Вовчак Турійського району Волині,14 жовтня 1942 року, на Покрову, зародилась Українська Повстанська Армія. У 1943-1944 роках тут діяла велика база УПА під назвою «Січ».
До слова, єдиний живий учасник бою в урочищі Вовчак - дев’яностооднорічний повстанець з Володимира-Волинського Петро Мартинюк, ветеран УПА на псевдо «Дуб». Він та його дружина Ольга, зв’язкова УПА на псевдо «Ліщина», досі несуть у серці непохитну віру в Україну.
Варто зауважити, що на території нашої країни споконвіків відбувалася величезна кількість воєн і збройних конфліктів. За всю історію не було ще жодного покоління українців, на чию б долю не кинула своєї зловісної тіні війна.
Лише з Росією, за весь час українсько-російських відносин було 7 воєн. Вони тривають з ХVІІ століття і аж по сьогодні. І по сьогодні ллється українська кров за рідну українську землю, навіть попри те, що ця сьома, нинішня війна, з поправкою на більш гуманні часи і названа безликим словом «гібридна».
Втім, одвічно справжніми і непідробними залишаються військова честь і гідність воїнів-захисників Вітчизни.
Слава Україні! Слава Нації!
З давніх-давен Богородиця була покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань.
У християн східного обряду сьогодні свято Покрови Пресвятої Богородиці.Свято Покрови здавна є одним із найулюбленіших українських свят, хоча воно і не входить до 12 головних церковних свят року (не є дванадесятим). Воно було введено у християнство тільки в 10 столітті і має під собою чи то легенду, чи то реальну подію, яка відбулася в стародавньому Царгороді (Константинополі). На ту пору місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси (скити) на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни (магометани – араби або турки), і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахернському храмі.
Свідками чудесного видіння були святий юродивий Андрій і його учень Єпифаній: пiд церковним склепiнням з’явилася Пресвята Богородиця в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв, і накрила віруючих своїм дивовижної краси омофором.
Це видіння було провістям перемоги – невдовзі ворог відступив, і місто було врятовано від знищення. Відтоді Покрова асоціюється з заступництвом і захистом від ворога як видимого, так і невидимого. Особливо шанували Богородицю-Покрову запорізькі козаки. Вони мали на Січі церкву в Її честь, а також ікону її Покрова. Йдучи в похід на ворога, козаки відправляли молебень до своєї Покровительки.
Повернувшись щасливо з походу, складали Їй подяку. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай пише, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
Крім того, свято Покрови було надзвичайно шанованим і серед українського селянства: другого місяця осені чекали з особливим нетерпінням, адже з Пречистої, тобто з 14 жовтня дозволялося справляти весілля. Це був період, коли в селах масово шлюбували дітей. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий», а сам місяць називали ще «весільником». До початку жовтня закінчувалися всі найважливіші сільські роботи на землі й селянин міг дозволити собі відпочити. Це була найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. На Покрову в Україні закінчувався термін найманих робітників, у Карпатах поверталися з полонин пастуші отари. На честь Покрови в Україні збудовано чимало храмів. Однією з найстаріших є Покровська церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця. Нині ця унікальна споруда – діючий храм і музей водночас.
