19 грудня – день Святого Миколая Чудотворця
Свято Святого Миколая Чудотворця – одне з найулюбленіших народних свят, з яким пов’язано безліч легенд та переказів. Зимової ночі, перед 19 грудня, Святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, він заходить до кожної домівки і вкладає кожній дитині в черевичок чи під подушку пречудові небесні гостинці. Щоправда, неслухам він дарує хіба що прутика. У народі кажуть, що Святий Миколай з неба бачить кожного й добре знає, хто чемний, а хто не дуже.
Вітаємо зі святом Святого Миколая! Хай у вашому житті буде якомога більше чемних людей, міцним буде здоров’я, буде радість від успіхів та якомога менше проблем!
Будьте щасливі! Зі святом – і дорослих і малих!
У сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.
Народні традиції на Миколая. Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!". На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.
На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік - четвертий і останній "полаз". В ці дні також першим перейти подвір'я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!".
На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!». Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.
У народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Вихоячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.
Народні прикмети:
Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
Морозяний день - на уроду хліба й городини.
З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).
"Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"
