28 квітня у моєї мами був день народження. Чоловік купив для неї три тюльпани і в конверт поклав 300 гривень. Я на нього не образилася, адже розумію, що я зараз не працюю. Але в грудні, на день народж
– А у своє виправдання, він мені повідомив, що грошей зараз у нас дуже мало! – розповідає 27-річна Іванка. – Мовляв, травень
попереду ще, пів місяця свят – день народження у моєї мами було 28 квітня. Чоловік мій вирішив, що нам необхідно заощадити. У
підсумку принесли мамі букет тюльпанів і маленький конвертик, де було 300 гривень. Букет, до речі, теж Орест купував, мабуть, самий
бюджетний вибрав. Своїй мамі купував завжди величезні і красиві троянди, оформлені дуже шикарно, по-багатому. Я так думаю,
гривень на 500 букет той тягнув, а можливо, і більше. А в конверт його мамі ми поклали тоді тисячу гривень.
– А коли у мами Ореста день народження?
– В кінці грудня було. Ну, чоловік так і пояснив – тоді були гроші, він премію за рік отримав. А зараз ми на копійках сидимо. Але мені все
одно прикро якось. Хіба чоловік не повинен дарувати нашим мамам подарунки на однакову суму грошей?
У шлюбі Іванка з Орестом третій рік, у них з чоловіком маленька дитина, живуть зараз в квартирі, що належить матері Ореста –
збирають на своє власне житло тим часом. Накопичувати виходить зовсім не тими швидкими темпами, як планувалося колись.
Іванка сама зараз сидить в декреті, раніше думала, що зможе підробляти віддалено, але не вийшло, ще й часи зараз такі скрутні. Її
проект на роботі закрили, співробітників розформували по інших проектах, а їй запропонували спокійно сидіти вдома і займатися
дитиною. Вона тепер це і робить, адже інших варіантів у неї немає.
Та й дитина, чесно кажучи, у них не з проста. Народився син трохи передчасно, начебто нічого недоброго, але малюк погано засинає, в
основному на вулиці, за ніч їсть кілька разів, часто в поганому настрої.
Зараз йому сім місяців, у нього з’являються зубки, і це теж не додає позитиву.
Добре, що Іванці час від часу допомагає її мама – приходить і бере на себе дитину, щоб дочка трохи поспала та відпочила. Потім ще і
по дому допоможе – посуд помиє, картоплі начистити або млинчиків напече. Без мами Іванка взагалі не уявляє, як би і впоралася.
– Ну всі ж якось справляються! – знизує плечима Орест. – Деякі навіть не з однією дитиною, а з двома, чи трьома, а то й більше. У
людей по двоє-троє малюків, у сусідки он взагалі двійнята, як-то вона вижила ж?
Орест допомагає трохи дружині, але дитина поки в основному на маминих руках, вона її годує. Відійти кудись від будинку надовго
Іванка навіть не пробує. Так що там відійти, навіть в магазин у сусідньому будинку спуститися без дитини для неї вже ціла подія.
Чоловік відпускає, ніби й не відмовляється посидіти, але внутрішньо так хвилюється, що Іванка швидко біжить додому.
– Краще я поїду в магазин, куплю все, що треба, пиши список, – з полегшенням каже їй досить часто Остап, передаючи дитину, ледь
сама Іванка зайде в квартиру і скине куртку та чобітки.
Десь його можна зрозуміти – заспокоюється їх син тільки на руках у молодої мами. І, якщо вже він плаче, то лише мама й може його
заспокоїти.
Ні, Іванка з Остапом живуть добре, розуміють один одного, підтримують, намагаються допомогти та щось порадити добре.
Чоловік не скупився, завжди вдома у них лежить невелика сума готівкою – на всякі потреби, швидше за все, саме Іванці, тому що свої
витрати чоловік оплачує картою. Дружина теж отримує декретні, хоча й невелику суму, не самі шикарні, і все ж.
Але вони домовилися ці гроші не чіпати – вони цілком і повністю йдуть в фонд накопичень на майбутнє житло. Туди ж, до речі, йдуть всі
премії чоловіка, підробітки та інші кошти, які їм дарують рідні та друзі.
А живе молода сім’я на зарплату Остапа – платять комуналку, купують усінеобхідні продукти, одягаються, відпочивають, хоча на
відпочинок зараз вони коштів майже не витрачають, адже вдома маленька дитина, з нею нікуди не підеш в наш час.
іванка не може сказати, що її чоловік – жадібна людина. Але ось цей вчинок з подарунками якось дуже не сподобався дружині.
Мати Остапа онука за сім місяців бачила рази чотири, з них один раз – на виписці додому, другий – на хрестинах. З одного боку, їй і
немає коли особливо навідуватися в гості, вона працює. З іншого боку, напевно, могла б виявляти більше інтересу до єдиного онука?
Хоча, звичайно, і не зобов’язана.
Сина виростила відмінним людиною, і досить.
А може, даремно Іванка ображається на чоловіка? Теща йому по суті ніхто, і робити їй подарунки він взагалі не зобов’язаний? Нехай
донька про це думає? І взагалі, дорогий не подарунок, а увага, три тюльпанчики і 300 гривень в конверті цілком вистачить на день
народження, це ж не ювілей?
Джерело
