«А хтo цe до тебе нoчувати хoдить_».
Прийнято вважати, що консьєрж в будинку – це модно і круто. Але чомусь консьєржі поводяться найчастіше як вахтери. І не розуміють, що не так. У нашому житловому будинку консьєрж є, відразу два: дядечко і жіночка. Дядечко ніколи не задає зайвих питань, відкриває кнопочкою двері, якщо бачить у вікно в своїй будці, що ти стоїш і шукаєш ключі, і все. Тобто, нічого корисного не робить, але хоча б і не заважає жити. Зате жіночка, пильнує в усі очі. Точніше, робить вигляд, що пильнує.
Всіх мешканців (власників і немає) вона записує в великий зошит з телефонними номерами та номерами машин, двері нікому не відкриває, навіть якщо знає, що це «свій», сидить і дивиться у вікно як ти з пакетами зубами дістаєш ключі, зате регулярно йде на «обід», «обхід поверхів», «поливати квіти» і просто так йде, обіцяючи скоро повернутися. Мені начебто не 17 років, я живу не в студентському гуртожитку, але кожен раз, коли заходжу додому мені не по собі від її погляду, я з жaхом чекаю, що вона запитає на цей раз. Тому що вона запитує завжди! Запитує так, як ніби представляє себе агентом КДБ.
Коли я заїхала в цю квартиру мій чоловік був у відрядженні, і я не «записалася», що, мовляв, ми люди сімейні. І коли він приїхав, то кілька разів проскочив повз, потім пару раз назвав номер квартири, а в черговий раз консьєржка раптом зловила мене на вході і строго запитала: «А хто це до тебе ночувати ходить?». Я так розгубилася від нахабства, що зам’ялася і не відразу відповіла.
І консьєржка строго продовжила, що, мовляв, не треба тут ось цього всього, щоб ночувати ВСЯКІ ходили. Вийшла я з під’їзду і розревілася від образи, тому що як же так, дорослa я людина начебто, а ця бабуля за мої ж гроші лізе в моє особисте життя. Потім чоловік, звичайно, «записався», але осад залишився. В черговий раз, коли ми поїхали в поїздку за кордон годин в 5 ранку у мене пролунав дзвінок. Я взяла трубку і сувора консьєржка повідомила, що це вона, просто вона помітила, що нас довго немає, а тут люди шукають квартиру.
Потім вона обурилася, що ми виявляється в поїздці, а їй нічого не повідомили. Я б могла зрозуміти, якби ця пильність хоч до чогось приводила. Але по факту – толку від цього немає. Коли в її зміну в під’їзді з’явилася калюжа з вельми специфічним запахом вона відповіла, що нічого не знає, і у неї був обід, а вечорами пару раз траплялися і досить маргінальні люди, які зайшли то чи погрітися, то чи посидіти, випити. Загалом, максимально безглуздий персонаж. І адже прикро, що на наші гроші це все відбувається.
