Андрій Смолій : Не хотів нічого писати про цю ганьбу, бо на жаль, це стало нормою. «Какая разніца», «музика і спорт внє палітікі»
Не хотів нічого писати про цю ганьбу, бо на жаль, це стало нормою. Нормою колаборуватись з рашистами і окупантами.
І не важливо хто це: офіцер ЗСУ РФ та довірена особа Путіна на виборах чи «прастой чєлавєк» перед зомбоящиком. Всеодно це представники окупанта, люди що своїм прапором та громадянством освячують вбивства українців та окупацію України.
Я не применшую заслуг Ярослави Магучіх. Так, для себе вона досягла великого результату і можливо одна з кращих як професіонал своєї справи…але це вже не має значення коли представляєш державу і стоїш з державним символом. Тут має бути відповідальність, патріотизм та розуміння.
Цього розуміння немає у половини наших співгромадян. «Какая разніца», «музика і спорт внє палітікі», «ми всє люді» – ці кварталівсько-зелені принципи захопили Україну. Коли на найвищому рівні хочуть заглядати в очі Путіну, то чому б рядовим людям туди не заглядати?
Сумно це все. В країні війна. Вчора загинув ще один наш Захисник із Ярослав Сепеняка, якому було 32 роки. А хтось не розуміє на 8му році війни хто ворог і окупант.
Андрій Смолій
