Антон з тих чоловіків, які не пропускають жодної спідниці. Не знаю, звідки в мені було тоді стільки сили та витривалості усе це терпіти?! Але я мовчала, тільки лише заради дітей.
Згодом я зробила висновок, що він таким був завжди, просто я була засліплена і не помічала цієї риси. Насправді Антон з тих чоловіків, які не пропустять жодної спідниці.
Не знаю, звідки в мені було тоді стільки сили та витривалості усе це терпіти?! Але я мовчала, тільки лише заради дітей, аби вони росли в повноцінній сім’ї, з батьком і матір’ю. До речі, сини любили Антона, бо з ним в них завжди було свято.
Роки минали, діти росли, потім самі створили свої сім’ї та порозбігалися, хто куди. І якщо раніше мене тримали в емоційному стані мої хлопці, які завжди були поруч, то потім залишатися в таких стосунках з чоловіком сам на сам я вже не хотіла.
Майже одразу запропонувала розлучення й Антон погодився. Звісно, образливо було, адже стільки років були разом, я віддала йому свою молодість, народила синів, а все ось так завершується. Проте терпіти більше у мене не було сил.
Зараз я живу сама і насолоджуюсь, ніколи не думала, що мені буде так добре одній. Що хочу те й роблю! Відпочиваю, відвідую культурні заходи, зустрічаюсь з подругами та няньчу онуків.
І що я вам скажу, вже 15 років я живу без чоловіка і за увесь той час Антон жодного разу не зателефонував, не поцікавився як моє життя, не привітав із жодним святом. Добре, хоч з синами якось ще підтримує зв‘язок, а про мене навіть не згадує. Це ще раз доводить те, що я все правильно зробила, що розлучилась з ним.
Проте нещодавно трапилось те, чого аж ніяк ніхто не очікував! Антон з‘явився на порозі мого дому і почав просити пробачити його.
Маріє, давай забудемо усі образи й розпочнемо все з чистого аркуша! — заявив він мені.
Виявляється нагулявся вже Антон, постарів і хоче повернути все назад. Насправді мені його навіть трохи шкода стало, оскільки таким немічним та хворим я його ще не бачила. Він так просив, щоб я пробачила йому, казав, що визнає усі свої помилки та гріхи, що я засумнівалась.
Сказала, що подумаю, а тепер не знаю, що мені робити та як бути? З одного боку, нічого вже не повернеш й що було, те було, а з іншого, він батько моїх дітей, який може й справді кається і саме зараз я йому потрібна як ніколи.
Порадьте мені, що робити?
