ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– Ми зустрілися з нею в магазині, уявляєш? – розповідає 64-річна Ганна Пилипівна. – Я їй: «Ірино, привіт, яким вітром?» – а вона мовчки
розвернулася і пішла від мене в іншу сторону. Рідна дочка. Я з подругою своєю була, так незручно мені перед нею. Як так можна з
матір’ю, просто в голові не вкладається!
Ірині 34 роки, і з матір’ю вона не спілкується останні 6 з них, з того самого дня, як взяла кредит на однокімнатну квартиру в новобудові
на околиці столиці.
Кредит дається молодій жінці дуже непросто: зарплата на основній роботі у Ірини порівняно невелика, і вона весь час шукає собі різні
підробітки. Що називається, працює важко без вихідних і відпусток, при цьому економить на всьому, як тільки може: ніде особливо не
буває, одяг і взуття носить роками, харчується супами і кашами, в перукарню не ходить, збираючи довге світле волосся в пучок.
В особистому житті у Ірини теж давно спокійно, адже його просто немає. Був раніше якийсь молодий чоловік, та часу на якісь стосунки
у ірини немає, бо завжди думає про шматок хліба на завтра. І той чоловік якось перестав з нею спілкуватися. Швидше за все, просто не
захотів платити кредит разом з Іриною за її квартиру.

Нових молодих людей навколо більше так і не з’являлося, мабуть, з тієї ж причини. Та й добре. Немає зараз у Ірини на них на них ні
сил, ні часу, ні бажання.
Колись жінка мріяла про велику родину, але зараз розуміє: навіть якщо раптом станеться диво, і поряд з’явиться хороший чоловік,
народити нехай хоч одну дитину і випасти з робочого графіка навіть ненадовго вона собі дозволити не зможе. Адже добре розуміє, що
потрібні гроші, адже зараз непросте життя.
– Кредит взяла, тепер прийдеться і від всього відмовитися! – зітхає Ірина, адже розуміє вже зараз, яке на неї чекає майбутнє.
Платити цей кредит їй ще дев’ять років, більше половини. Найголовніше, щоб здоров’я не підвело, а воно у Ірини з дитинства не дуже
хороше, на жаль. На хороших фахівців теж немає ні часу, ні грошей.
Замість походу в поліклініку вона бере додаткові зміни на роботі – добре, що є така можливість. Це важко, зате вигідно, а Ірині гроші
потрібні.
Ганні Пилипівні про всі ці тонкощі розповідає її племінниця – двоюрідна сестра Ірини, з якою та з дитинства в хороших відносинах.
Родичі явно засуджують Ганну Пилипівну за те, що та не хоче допомогти дочці.
Більше десяти років тому вони з сестрою отримали у спадок велику батьківську квартиру, продали її, і на ці гроші кожна сестра купила
собі по гарній квартирі. Старша пустила туди жити свою дочку, а Ганна Пилипівна вчинила по-іншому: здає свою квартиру в оренду і
гроші забирає собі.
– Тому що на пенсію одну не проживеш! – пояснює вона. – У моєї старшої сестри, чоловік є, у нього пенсія побільше моєї, ніж
середньостатистична. Ну і взагалі, на дві пенсії жити куди простіше, ніж на одну! Працювати я не можу, та мене і не беруть нікуди, а
жити лише на пенсію – непросто. І сподіватися мені нема на кого. Дочка рідна он як відноситься до мене – задерла ніс і пішла! Спробуй
у такої попроси що-небудь.
Старшій сестрі, простіше – у неї, крім чоловіка, хороший зять, який ніколи ні в чому не відмовить. І на машині підвезе, куди треба, і
зустріне, і допоможе. На Ірину ж в плані допомоги де сядеш, там і злізеш. У неї ні машини, ні грошей, ні часу. Та й відношення не ті, щоб
чогось від неї чекати.
– Але ж я її ростила! – зітхає Катерина Пилипівна. – Старалася, щоб у неї все було не гірше, ніж у інших. Освіту їй дала. Єдине, в чому
відмовила – так це у проханні віддати їй квартиру. Так і сказала – це, мовляв, моя страховка на старість. Ти молода, заробляй собі
сама!
Власне, після цієї розмови у матері і дочки почалося справжнє непорозуміння. Ірина дуже образилася, з’їхала від матері в орендовану
кімнату і припинила будь-яке спілкування з матір’ю.
– Її ніхто не гнав! – знизує плечима Ганна Пилипівна. – Вона сама так вирішила!
Через якийсь час племінниця розповіла, що Ірина взяла кредит великий – всі новини про дочку тепер мама дізнається таким чином, від
іншої людини.
– Виходить, мати без грошей і не потрібна! – зітхає Катерина Пилипівна. – Як зрозуміла, що з мене поживитися нічим, так і все! Не
цікавиться навіть мною зовсім тепер. Виросла донечка. Добре, що розуму у мене вистачило хоч квартиру собі залишити. Зараз би
сиділа без дочки і без квартири, на одній цій мізерній пенсії. Добре, що я тоді так вчинила.
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне – booking