Блогер: Ніколи в мене не було сорому за свою країну. Була злість, був сум. Були сподівання. Але сьогодні я вперше відчула сором. Сором і за новообраного…
Ніколи в мене не було сорому за свою країну. Була злість, був сум. Були сподівання.
Але сьогодні я вперше відчула сором. Сором і за новообраного, і за ті 73%, і за тих людей, які втрачали розум від захоплення, стоячи у Маріїнському.
І це – найогидніше відчуття, від якого неможливо ані сховатися, ані відмахнутися.
Що мені тепер робити? Спостерігати, як в перші хвилини після одержання посвідчення ця некомпетентна людина примудряється порушувати законодавство України? Спостерігати, як моя країна втрачає гідність і повагу? Спостерігати, як втоптуються в багно ідеї і досягнення Майдану, на якому ми виборювали цю гідність і повагу всього світу ціною життя найкращих з нас?
В мене питання до людей, про яких я згадувала на початку цього посту.
Ви ще й досі не усвідомили, що наробили?
