ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Нещодавно брат мого чоловіка одружився, і зрозуміло, відразу виникло питання, де ж тепер їм з дружиною жити. Звичайно, молодій
сім’ї краще жити окремо. Але ж для цього потрібні гроші. Тому Вадим, брат чоловіка, вирішив, що нічого поганого не станеться, якщо
поки вони поживуть у його батьків.
– Мамо, давай ми поживемо з вами, поки на свою квартиру не назбираємо, – запропонував Вадим.
– Оце вже ні, – відповіла вона, – з нами вже Марина жила з чоловіком і дитиною, поки збирала. Шість років, між іншим. Можна, ми з
татом твоїм хоч в старості поживемо окремо?
При цьому, варто зауважити, що молодший син у свекрухи улюблений. Але прихистити його у новому статусі і з дружиною виявилося
вище її сил.
Молоді зняли квартиру і цілих пів року жили щасливо. А потім зрозуміли, що на своє житло їм так ніколи не накопичити. Вони і знімне
ледве тягнули (це була їхня перша квартира, так що ні чоловік, ні дружина не поскупилися, і зняли «найкраще», в півтора рази дорожче
середнього по місту). Діватися було нікуди – вирушила нова сім’я в дім батьків дружини.
Тесть і теща – хороші, але дуже вимогливі люди. Все мало бути так, як сказали вони, тим більше, в їхньому домі. Вадим довго терпів,
але через п’ять років після весілля, сильно посварившись з тестем, брат чоловіка повернувся в квартиру своїх батьків вкрай
засмученим.

– Він вважає мене ніким, – повідомив. – Каже, у мене навіть кута свого немає, щоб дружину привести куди-небудь. Типу нехай я піду, та
хоч і її заберу з собою, а дитину вони собі залишать.
– У сенсі, «собі залишать»? – схвилювалася свекруха. Цю дівчинку вона бачила нітрохи не частіше, ніж нашу дочку.
– Ну, типу самі виховуватимуть.
– Ні вже, – вирішила свекруха. – Краще ми тобі грошей на перший внесок дамо. Візьмеш кредит, будеш «зі своїм кутом». А ми в гості
зможемо частіше приїжджати.
Почалися пошуки квартири. Як і у випадку зі знімною, брат чоловіка не зміг відмовити собі: вибирав виключно двокімнатні. І район –
«багатший». Щоб на своїй сім’ї не економити.
– А ти порахуй, скільки тобі щомісяця внесок кредитний платити, – пробував переконати мій чоловік свого брата по телефону. – Ви ж не
потягнете, ти, педагог, і дружина твоя, в декреті.
– Але я ж не можу дружину з дитиною в однокімнатну поселити.
– Серйозно? Тобто до батьків їх поселити нормально, а в однокімнатну – ні? Ну, ти, брате, даєш! Та й подумай: однокімнатна, вона ж
лише на деякий час. Зараз купите, потім підзбираєте і зможете розширитися. Та хоч до трикімнатної навіть. А двокімнатна квартира з
вашими нинішніми доходами – це назавжди. Невдало вибереш, потім все життя шкодувати будеш. А ти ж поспішаєш.
Чоловікові не вдалося переконати брата, купили вони все одно двокімнатну квартиру в хорошому районі. І їх тепер чекає довжелезний
і дорогий ремонт.
Вадим радий – дружина до нього повернулася, та й тесть змінив гнів на милість. Але чи надовго таке затишшя?
Фото ілюстративне – ctk-59.
Джерело