Братові чоловіка свекри будували новий будинок, а нам віддали старий, в якому абсолютно нічого не було. Ми взяли кредит, купили диван, провели каналізацію і поселилися в будинок.
Коли я виходила заміж, я наївно сподівалася, що в особі свекрухи знайду другу маму. Але,
на жаль, так не сталося, хоча я старалася. Як тільки відгуляли весілля, почалися будні.
Спочатку все було добре, вона мовчала, в наше життя не втручалася. Як виявилося,
свекруха просто придивлялася до мене.
Брат чоловіка будував собі будинок, тому вже через три місяці після нашого весілля
почалося: допоможи, зроби. Чоловік кидав мене і цілими днями пропадав у свекрухи, будуючи дім для молодшого брата.
Ми ж жили в знімній квартирі. Навіть коли я чекала дитину, мені було важко справлятися з
домашніми справами, чоловік не залишався зі мною, а продовжував їздити до свекрухи, будувати братові будинок.
Я мовчала, адже нам ніби як обіцяли віддати стару споруду, точніше побудовані стіни ще 15
років тому. Які не були оформлені і, щоб туди в’їхати, потрібно було вкласти купу грошей, хоча б для чорнового ремонту.
У підсумку я народила. З квартири нас попросили і ми переїхали жити до моїх батьків. Коли
моєму синові виповнилося п’ять місяців, до моїх батьків приїхали моя сестра з донькою,
чоловіком і величезною собакою.
Повоювавши з його батьками, ми беремо кредит, купуємо диван, купуємо унітаз і ванну,
проводимо каналізацію і в’їжджаємо в будинок. Немає нічого. Навіть столу немає. Сяк-так
спорудили з чорнових дощок мийку і стіл. І почали жити.
Свекруха так і продовжувала тягнути чоловіка на будівництво для молодшого сина. Тут я
вже стала лаятися. Оскільки у нас була дитина, а брат був ще навіть не одружений.
Нам ніхто не допомагає. Для нас ніколи і часу немає, так як чоловік на тій будові. Ні, мені не
треба від них нічого. Єдине, що я просила від чоловіка, щоб він перестав ходити на те
будівництво, а почав робити вдома ремонт сам. Нехай без допомоги батьків. Впораємося самі.
Один раз я влаштувала серйозну сцену і не пустила чоловіка допомагати. Так ми стали
поганими. А те, що у нас сім’я, до уваги не бралося? Подумаєш, що у нас маленька дитина.
Нам не можна навіть було виїхати в вихідний день в ліс. Тут же були образи, що чоловік не приїхав на будівництво.
Мало того, брат чоловіка приходив до нас в гості і говорив про нас малоприємні речі. Після
цього, я зі сльозами благала чоловіка почати робити ремонт у нас, перестати робити в тій хаті.
Але, варто було його мамі зателефонувати, поскаржитися на погане самопочуття, як чоловік
тут же втікав з дому і допомагав.
За весь час свекруха жодного разу нам не допомагала. Тільки одні докори були, що я
погано одягаю дитину, що купую йому погані речі, іграшки. А в підсумку: всі речі, які
залишилися від мого сина, вона приховала, а потім стала одягати на дитину брата чоловіка.
Коли його брат вирішив одружитися, я і дізналася чому до мене таке ставлення. У моїх
батьків немає грошей, немає зв’язків, немає впливу. Єдине майно – квартира, в якій вони живуть.
Його ж брат одружився з багатою дівчиною. У батьків кілька будинків, квартир і багато
грошей. Так свекруха заради них готова на все.
Невже не можна ставитися до дітей однаково?
Фото ілюстративне – dreamstime.
