Через 10 років я повернулася додому з кругленькою сумою. Я відразу вирішила, що куплю для мами будинок, адже знала, що це було мрією всього її життя. Спочатку мама дуже зраділа, але потім знову почала
Моя мама завжди вважала, що життя у неї не склалося тому, що у неї немає власного житла. Вона рано вийшла заміж, переїхала до
чоловіка, але розлучилася з моїм батьком, коли мені було всього два роки. Після розлучення вона повернулася в будинок до своєї
мами (моєї бабусі) і вітчима (чоловікові моєї бабусі). З вітчимом у мами були не найкращі стосунки. Вона і заміж вийшла, щоб швидше
виїхати з дому, подалі від вітчима.
Потім мама вийшла вдруге заміж, але її шлюб був невдалим. І їй знову довелося повернутися в будинок до вітчима і мами. Але жити з
вітчимом їй було ще гірше, і вона повернулася до чоловіка.
Розлучилася з ним тільки, коли я була вже у восьмому класі. Приблизно через рік після розлучення мама зустріла хорошого чоловіка,
почала з ним жити, але він любив заглядати в чарку. І мама знову повернулася в будинок до вітчима.
Я закінчила школу і поїхала вчитися в столицю. Потім мені пощастило потрапити на роботу за кордон. В Америці я була 10 років. Весь
цей час мама, замість того, щоб радіти моїм успіхам, просила мене повернутися, мовляв, не хоче вона самотньої старості.
Через 10 років я повернулася додому з кругленькою сумою. Я відразу вирішила, що куплю для мами будинок, адже знала, що це було
мрією всього її життя.
Всі ці роки мама повторювала: «Якби у мене був свій будинок, моє життя склалося б по-іншому». Спочатку мама дуже зраділа, але
потім знову почала нарікати на життя.
Мама почала знаходити в усьому погане і на цьому зациклюватися. То «кухню вбудовану хочу, то затишку вдома немає, то меблі
старі». І видно, що її це дуже сильно засмучує, як ніби це взагалі неможливо виправити. Я майже не помітила радості від того, що
збулася її мрія – мати свій будинок.
Як це не дивно, але зараз мама живе моїм життям. У неї немає хобі, подруг (хоча вона дуже товариська і хоче мати подруг, через це
вона теж вічно засмучується).
Ще зовсім не давно, мама просто хотіла свій будинок, і щоб я не їхала нікуди, залишилася з нею. Зараз у неї свій будинок і я поруч, а
вона знову сумує і скаржиться. Як так? Що робити? Раніше я розуміла, чому вона нарікає (були об’єктивні причини), а зараз причини
якісь дріб’язкові.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Джерело
