Через 30 років батько сам знайшов мене і захотів в порядку компенсації купити мені квартиру. Я дуже зраділа, бо не маю власного житла. Але мама поставила умову – або вона, або батько. Мама вважає, що
У моїх відносинах з мамою останнім часом все дуже погано. Мама вважає, що я її зрадила, бо спілкуюся з батьком і приймаю подарунки від нього. Я не знаю, чому мама так його не любить, чесно.
Зараз мені 32 роки. Розлучилися батьки давно, майже тридцять років тому. Я маленька була, не знаю, що там і як між ними було. Батько зустрів іншу жінку, залишив матір з двома дітьми. Я всього цього не пам’ятаю вже, але сестра каже, що після розлучення було тяжко матеріально, особливо в перший час.
Аліменти батько спочатку начебто не платив, потім прийшов з грошима, а мати не захотіла їх приймати, мовляв, нічого мені від тебе не треба! Ну ось така вона у нас – схильна до театральних ефектів. Але вона хороша. Я їй дуже вдячна, вона все для нас зробила. Виростила, вивчила! Все життя працювала на двох роботах, щоб ми не відрізнялися від дітей з повних сімей.
Може, в дитинстві і важко було, але я цього не пам’ятаю. Їжа вдома була завжди, і не просто їжа, а ласощі, цукерки, яблука, банани. Ми з сестрою ні в чому не мали потреби, одягнені були добре. Сестра англійською мовою додатково займалася, я на гітарі вчилася грати – тоді все це платно було, і коштувало чималі гроші.
Вищу освіту отримали обидві, ту, яку хотіли. Все це завдяки мамі. Особисто я тільки зараз, ставши дорослою і працюючи, розумію, чого їй коштувало двох дітей, потім підлітків, потім студенток тягти одній.
Батько зі мною зустрічей не шукав, я його і не пам’ятала особливо. Кілька разів до школи підходив, з сестрою намагався зустрітися. Гроші мама у нього відмовилася брати навідріз, і спілкуватися з нами теж заборонила. Це вже тато мені розповів недавно.
В дитинстві через маму батько зі мною не спілкувався, а півтора року тому знайшов мене в соцмережі. Запропонував зустрітися, поговорити. Я спочатку не горіла бажанням, тим більше, знала точно, що мамі це не сподобалося б. А потім подумала – а чому б і ні. Зустрілися. Виявляється, мій батько зовсім не такий, як розповідала про нього мама.
Я завжди вважала, що з татом щось не так. А подивилася на нього – він цілком пристойна людина – розумний, цікавий, з почуттям гумору. Дружина у нього, та жінка, до якої пішов тоді, двоє синів, дорослі вже, звичайно, всі. Чудові люди!
До останнього часу я боялася зізнатися мамі, що відновила спілкування з батьком. А тут тато запропонував – в дитинстві тобі особливо не допомагав, а зараз хочу допомогти! Хоче однокімнатну квартиру купити в новобудові на моє ім’я. Я так зраділа! У мене ніяких перспектив в плані житла, знімаю кімнату з подружкою.
Світлана, сестра, купила собі однокімнатну квартиру, але вона на неї заробляла багато років, все здоров’я підірвала, репетитором підробляла без вихідних і прохідних. До учнів їздила, і по скайпу уроки проводила. А я звичайний менеджер, мені і підробити то особливо ніде!
Ну ось, сказала я мамі про студію, звичайно. Само собою, довелося сказати, що і з батьком спілкуємося вже певний час. Ой, що було! «Ти мені не дочка! – відразу заявила мама. – Зрадниця ти»…
Я намагалася їй сказати, що стільки років пройшло, але яке там! Загалом, мама поставила умову – або вона, або батько. Якщо, каже, будеш з ним спілкуватися і подарунки його брати – до мене не приходь. Дитячий садок! Але, знаючи її характер, вона, чого доброго, і правда мене з життя викреслить, якщо батько мені купить житло. Батька ж викреслила!
От тепер я навіть не знаю, що робити. Ну не відмовлятися ж мені від своєї квартири заради маминих безглуздих принципів. Батько нормальна людина. Синам вони з дружиною допомогли, тепер він хоче мені допомогти, своїй дочці. Хіба це погано?
Фото ілюстративне – rebenok.
