Чому чоловіки, які у 30 років живуть з мамою та навіть за комуналку не платять, вважають, що мають право повчати інших?
Нам вже 30. І от я зрозумів, що далі нема ніякого сенсу спілкуватися з Петром. Причина досить банальна та очевидна - з віком наші погляди змінилися дуже.
От Петро в 30 років неодружений, досі живе зі своєю мамою-пенсіонеркою в невеличкій однушці. Працює водієм у таксі, заробляє не так багато, десь до 10-1 2 тисяч. Але всі ті гроші витрачає на пиво, цигарки чи ставки на спорт.
Ну хоча на вигляд він такий хороший хлопчина, легко б міг "закадрити" дівчину. Але стосунки не тривали більше, ніж місяць. Рекорд - 2 місяці та 1 тиждень. І всі дівчата самі кидали Петра.
Мені також 30 і вже досяг чималого. Відкрив бізнес по торгівлі інструментами, купив квартиру та машину. Жінка зараз у другому декреті, я сам забезпечую родину. Моєї зарплати вистачає на все. Нещодавно подарував дружині машину, аби вона возила старшого до школи та на спортивні секції, а донечку до педіатра чи на масажики.
Ввечері стараюся проводити час з родиною та допомогти Інні. Мені не лінь помити посуд, закинути речі у прання чи попилососити. Адже жінка за весь день дуже втомлюється біля дитинки.
Але Петро цього геть не розуміє. Мало того, дав мені досить дивну та образливу кличку - каблук:
- Ну що, вийдеш сьогодні на пиво? Я ставлю, мені аванс видали.
- Сьогодні ніяк не можу, треба Інні допомогти.
- У-у-у, яким ти каблуком став. А я тобі казав, що шлюб погубив не одного пацана!
От саме через те, що я став приділяти час родині, Петро нарік таким ганебним іменем. Навіть у телефоні контакт перейменував, уявляєте. Я спершу старався не звертати на це увагу. Ну хто такий Петро? Ні квартирі, ні машини, ні жінки. Зате повні кишені папірос і живе з мамою.
Я Якось старався пояснити Петрові, що його стиль життя не дуже нормальний. Ну чоловік у 30 років має хоча б купити житло, а не сидіти в матері на шиї. Але він тільки казав, що боїться її саму залишати. Ну безглузда відмовка, чесно.
І от на носі 8 березня, вирішив вибрати жінці гарний подарунок. Вона давно хотіла новий телефон, бо старий не тримав заряд батареї. А ще камера погано працювала та скло розбилося. Тим паче, тій моделі вже було добрих 4 роки.
Після роботи заїхав у магазин, а по дорозі якраз зустрів Петра. Та і на свою голову взяв його, аби подарунок вибрати.
Мені для Інни не було шкода купити дорогий айфон. Але от Петро як побачив ціни на ті телефони - то аж очі на лоба вилізли.
- Скільки?! Боже, яке воно все дороге!
- Ну але мені для жінки не шкода.
- Ой, та було б за що отримати! Вона і так вдома сидить, нічого не робить. Зручно тебе під каблук загнала. Ех, а який ти пацан хороший був!
І це Петро сказав при інших покупцях та консультантах. Мені стало дуже ніяково та соромно. Я ж не каблук, а люблячий та турботливий чоловік.
Взяв друга за руку та вивів з магазину:
- Що ти таке морозиш, чоловіче? Який я тобі каблук?
- Самий натуральний. От нащо твоїй Інці телефон? А машина?
- Бо я можу собі це дозволити.
- О, друже, та вона просто прикривається декретом. Буде так до кінця життя з тебе гроші тягнути.
- Все, годі! Не хочу тебе ні знати, ні чути. Ти повний невдаха та матусин синочок. У 30 років навіть на машину власну не заробив. Хоча б раз матері комуналку оплатив чи продукти купив.
Тоді ми востаннє бачилися. Спершу мене мучила совість, що так нагрубіянив Петрові. Однак, він також вчинив не правильно. Може тільки своїм язиком всякі дурниці ляпати.
І от розумів таку закономірність - люди, які по життю невдахи, завжди будуть повчати інших. Але хіба так справедливо?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
