Чому ми досі нічого не знаємо про втрати української армії у війні
Відомі лише цифри про жертви серед цивільного населення. Ця цифра, згідно із офіційними даними, сягає 500 і зростає.
Інформація про загиблих українських воїнів з’являється лише у повідомленнях їхніх друзів і рідних у соціальних мережах та у місцевих ЗМІ, коли з ними прощаються на батьківщині.
Чому українське командування не надає даних про втрати у війні і як це може вплинути на довіру людей до влади? ВВС News Україна опитала військових експертів та оглядачів.
«Це дуже цінна для ворога інформація»
Учасник АТО на Донбасі, громадський активіст Євген Дикий переконаний, що інформація про бойові втрати українських військ — знахідка для ворога, тому її оприлюднення під час війни неприпустиме.
«Наразі інформація про наші втрати має бути не менш засекреченою, аніж дані про розташування наших військ та про постачання нам зброї та боєприпасів, — пише він у Facebook. — Така інформація дуже багато дає ворожим штабістам для планування операцій (так само як нам дані про втрати противника потрібні далеко не лише для пропаганди). Це дуже цінна для ворога інформація, і її ні в якому разі не слід йому давати. Ні про загальні втрати, ні про втрати на окремих напрямках чи в конкретних боях», — наголошує він.
На цьому також наголошує історик Олексій Копатько.
«Щоб не розкривати противнику стан підрозділів, даних про втрати в наших бойових частинах або не буде зовсім, або вони будуть максимально розмиті/знеособлені. Поки що це потреба. Після війни імена всіх героїв будуть озвучені», — пише він у Facebook.
Фактор, що демотивує
Євген Дикий також каже про психологічний аспект: те, що одних лише озлобить та налаштує на боротьбу, інших може «перелякати, загнати у депресняк та зламати».
В’ячеслав Шрамович, журналіст, який пише про військову тематику, також каже, що оприлюднення інформації про втрати може демотивувати.
«В України вже є досвід 2014 року, коли через справжню чи фейкову інформацію про втрати родичі військових влаштовували акції протесту з вимогами виводити війська з «котлів», з Іловайська і Дебальцевого. Для управління військами в бойових умовах оприлюднення втрат — це ще один негативний фактор впливу на тил», — каже він у коментарі ВВС News Україна.
Інструмент інформаційної війни
З іншого боку, додає В’ячеслав Шрамович, дані про втрати є потужним інструментом інформаційної війни, яку активно ведуть і в Росії, і в Україні.
«Якщо подивитися проросійські та проукраїнські Telegram-канали військової тематики, то там переважна більшість постів — це фото та відео підбитої ворожої техніки, вбитих та полонених бійців супротивника, моментів влучання у літаки, гелікоптери, ворожі колони», — каже він.
«І найбільший резонанс має саме візуальне підтвердження знищення ворога — «пруфи», без яких прості новинні заяви про втрати одразу охрещуються «фейком», — додає В’ячеслав Шрамович.
«Туман війни» та недовіра
Водночас військовий експерт Михайло Жирохов вважає, що ненадання офіційних даних про втрати українських військових породжує недовіру до офіційних джерел інформації. Він каже, що військове керівництво країни з самого початку війни вирішило, що оприлюднення втрат особового складу може деморалізувати військо.
«Але у нинішньому цифровому світі приховування втрат призводить тільки до зростання недовіри до офіційних джерел інформації. Все одно завдяки соціальним мережам інформація просочується. Суспільство має розуміти, що ми воюємо з чисельним і підготовленим ворогом, і кожна наша перемога оплачена ціною життя наших захисників», — каже він у коментарі ВВС News Україна.
В’ячеслав Шрамович вважає, що ще однією з причин, через яку інформація не надається, може бути відсутність точних даних.
«Через «туман війни» точних даних банально немає. У штабах не завжди розуміють, що реально сталося з бійцями, які припинили виходити на зв’язок: вони загинули, потрапили у полон чи у них просто немає можливості зв’язатися, бо сіли батареї чи їх глушать ворожі засоби РЕБ. І вони, скажімо, через два дні вийдуть до своїх. Приклад — прикордонники з острова Зміїний, яких кілька днів офіційно вважали загиблими, а вони, на щастя, виявилися живими, хоч і у полоні. Тому реальних цифр зараз немає і не скоро будуть, особливо на південному напрямку», — каже він у коментарі ВВС News Україна.
«Помстимося»
Останнім часом повідомлення про загиблих бійців вже потрапляють в інформаційний простір. Морський піхотинець Віталій Скакун, якого посмертно нагородили званням Герой України, десантник Валерій Чибінєєв, котрий звання Героя України отримав ще у 2016 році, а зараз загинув у Гостомелі, актор Паша Лі, колишній депутат парламенту, свободівець Олександр Марченко. Праві об’єднання в соцмережах пишуть про загиблих товаришів Кирила Бабенцова та Володимира Карася, рідного брата одного з лідерів українських правих Євгена Карася. Усе більше повідомлень від ЗМІ в регіонах, де ховають полеглих.
Під постами про ці смерті у соцмережах багато хто пише «Помстимося», і такі приклади, вважають експерти, стають радше мотивацією до ще більшого опору ворогові.
«Цілком очевидно, що війна не буває без втрат, і, на жаль, на нашій землі гинуть не лише вороги, але і її захисники. Ми теж втрачаємо і танки, і літаки, і головне — людей. Прийде час, коли ми оплачемо та вшануємо кожного з наших Героїв поіменно», — підсумовує колишній учасник АТО Євген Дикий.
