ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Даша зовсім нормальна молода жінка і ми з нею відмінно ладнаємо. І господиня вона що треба, і дружина хороша, і мама
турботлива. І виглядає відмінно, і характер у неї нормальний. І головне, брата мого в Даші все влаштовує, але ж це,
погодьтеся, головне, раз він Дашу в дружини вибрав.
Єдиний, хто з цим всим не згоден, моя мама, тобто Дашина свекруха. І найдивніше, що мама у мене теж нормальна,
адекватна жінка. У всьому, що не стосується її невістки. Даші тобто.
– Ну ти подивися, – скаржиться мама мені в черговий раз, – привезла онука. Посиділи, чай попили, малюк заснув. Кажу:
давай памперс знімемо, шкідливо ж спати в памперсі? Ні в яку, нічого, мовляв не трапиться.

– Мам, – кажу, – я б теж не стала знімати. Данька у неї неспокійний, чудо, що взагалі заснув в гостях. І реально, нічого не
трапиться.
– Я їй кажу: памперси взагалі шкідливі, – продовжує мама, – але хто б мене слухав. Зовсім про дитину не думає.
І мої двоє дітей виросли в памперсах. І мама проти цього ніколи не заперечувала, навпаки, захоплювалася:
– Як добре придумали! І дитина спить спокійно і не кричить кожні 2 години і ти, доню, від безперервного прання
відпочинеш. Як згадаю ваш з братом круговорот повзунків в природі … А зараз краса і що ж раніше не здогадалися їх
виробляти.
У мене двоє дітей, доньці 10 років і синові 4 роки. А мій молодший брат одружився 3 роки тому, їх з Дашею первістку недавно
виповнився рік. І всі 3 роки, а особливо з моменту появи на світ молодшого онука, Даша піддається постійним нападкам з
боку моєї мами. Доходить до смішного.
Чому Даша не дає Данькі їжу зі столу, час привчати, він великий уже? І тут же: як може Даша давати сину пюре із загальної
каструлі! Він же маленький, треба варити окремо.
– Я не можу з нею вже, – мало не плаче дружина брата, – що не зроби, що не скажи – все не так. Безрука, погана мати, не так
її сина годую, не так її онука виховую. От чесно, трубку телефону брати вже не хочеться, тим більше в гості до неї йти.
Брат пробував поговорити з нашою мамою багато разів. Думаєте був толк?
– Я так і знала, що Даша буде налаштовувати тебе проти матері! Ось відразу її натуру було видно.
І через 2 години мені:
– Та не слухай ти її (це про мою свекруху, з якою ми про щось посперечалися по дрібниці). Нічна зозуля денну завжди
перекує. Ти м’яко, але твердо гни свою лінію і чоловіка переконаєш.
Чесне слово, як в анекдоті.
З останнього. У мами років 20 вже лежать на антресолях 6 рулонів світлих шпалер, куплених за царя Гороха. Шпалери
паперові, дешеві, вузькі і малюнок у них – так собі. Навіщо вони були куплені, я вже й не пам’ятаю. Але в справу чомусь не
пішли. Мама на зорі мого сімейного життя пропонувала їх нам з чоловіком: тимчасово, на бідність. Ми відмовилися.
– Ну й добре, – погодилася тоді мама, – гроші і час витрачати, щоб поклеїти це барахло, щоб через пару років знову клеїти
інші, нормальні. Зараз такі продають! Любо-дорого подивитися. Так мені їх просто викинути шкода, може, дачу хто з вас собі
купить або віддам кому з нужденних.
Тиждень тому мама прийшла провідати молодшого онука. Брата не було вдома, зустріла Даша свою свекруху стримано,
повела до вітальні, похвалитися стінами, які були днями обклеєні новими шпалерами (брат з дружиною в іпотечній квартирі
живуть).
– Ось навіщо, – вимовила мама, – витрачати було гроші на шпалери? Коли у мене лежать прекрасні 6 рулонів і ти про це
знала! Мій син працює один, на перший внесок і я вам гроші давала, а ви їх просто тринькаєте як попало? Ну і що, що не
модні, на пару б років згодилися, потім вийшла б на роботу і переклеїли! Аби на зло свекрусі зробити.
Дашка після цього візиту плакала, а брат подзвонив мамі і сказав, що не приїде до неї, поки вона не вибачиться і не
перестане цькувати його дружину, і що її в гості він до цього моменту не чекає.
– Уявляєте? Яка! – обурювалася мама у мене.
– Він прав, – кажу, – і ти прекрасно знаєш, що він має рацію, а до Даші ти несправедлива. І я б зробила точно так же, якби моя
свекруха так себе поводила. І ти знаєш, що я б саме так і зробила.
Мама чаєм мало не поперхнулася. Посварилися ми з нею.
– Єдина дочка, – образилася мама, – ти повинна була підтримати мене, а не чужу жінку.
– Вона мені не чужа, – кажу, – вона дружина мого брата і матір мого племінника. І чим раніше ти це зрозумієш, тим краще
нам всім буде.
Образилася мама тепер вже на мене. Не дзвонить навіть і трубку не бере. Чекаю, повинна ж вона зрозуміти чи ні?

Джерело