Декілька років тому у мого брата не стало дружини, а потім його і з роботи звільнили. І діти сказали, щоб він їхав в село, там бабуся залишила будинок хороший. Діти обіцяли допомагати, давати гроші. М
Щиро кажучи, мені зараз свого брата шкода, один в селі живе, ніхто йому не допомагає і надії на те, що буде у нього якась допомога та
підтримка немає зовсім.
І син є у мого брата Миколи, і дочка, а приїжджають до батька тільки для того, щоб набрати продуктів домашніх.
За останні роки Микола так швидко постарів, важко йому дається те все.
Микола – мій старший брат, зараз йому вже 67 років. Він живе в селі, за 200 кілометрів від столиці. Тримає господарство: курей, кролів,
качок, гусей, свиней. Нещодавно ще кілька кіз купив. Ну і само собою – город великий.
А такому великому господарстві треба і сіна накосити, і корм заготувати, і роботи дуже багато біля такого великого господарства. І все
один він робить.
Микола інколи дзвонить синові чи доньці з проханням допомогти і чує: нам ніколи. Зате, коли батько все зробить сам, то вони дуже
швидко їдуть за банками з консервацією, м’ясом, яйцями, сметаною та сиром. Говорять батькові, що це ж вони не для себе все це
беруть, а для його онуків.
У мого брата в столиці є квартира, декілька років тому у нього не стало дружини, потім ще й з роботи його звільнили. Старша дочка
Миколи, Валентина, на той час була вже заміжня. Жила окремо у квартирі, яка належала її чоловікові. А син Дмитро тільки збирався
створити сім’ю.
Микола тоді міг би пошукати роботу, та влаштуватися, але діти переконали батька: навіщо тобі робота? Від бабусі з дідом будинок в
селі чималий йому дістався. Мовляв, ти ж завжди мріяв жити в селі, їдь тай живи. Діти обіцяли, що будуть гроші давати і допомагати.
І брат мій поїхав в село. Добре, що у нього машина була, хоч старенька, перевіз речі, завів господарство, обробляв город.
Діти лише приїжджали за продуктами, батькові не допомагали.
Я вже сама стала їх просити, що батькові важко, йому без допомоги по господарству самому не справитися. Але донька сказала, що у
квартирі батька зараз живе брат, тому нехай допомагає батькові, але ж, коли Миколи не буде, то вона теж претендуватиме на квартиру,
від батьківського спадку вона ніколи не відмовиться, а Дмитро говорить, що він зайнятий, дружина чекає дитину, йому не до роботи на
городі, хоча до батька за продуктами їздить часто.
Загалом, діти Миколи сказали, що вони самі розберуться у своїй сім’ї. Та я не можу мовчати, бо мені шкода брата. Чим же я можу йому
допомогти?йо
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне, з вільних джерел
