«На що ти розраховуєш, те і знайдеш» ©

ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Авторизація

Авторизуйтеся

Десь 5 років тому, за рік після весілля Оксани і Миколи, чоловік отримав у спадок від свого рідного батька двокімнатну квартиру. Оскільки вони жили в квартирі матері Оксани, мати Миколи сказала, що зд

Десь 5 років тому, за рік після весілля Оксани і Миколи, чоловік отримав у спадок від свого рідного батька двокімнатну квартиру. Оскільки вони жили в квартирі матері Оксани, мати Миколи сказала, що здаватиме успадковану квартиру в оренду. Вона сама зробила там ремонт, переклеїла шпалери, привезла меблі, які сусіди віддали, щоб не викинути. Знайшла квіартирантів, але гроші дітям віддавати не спішила, стала відкладати собі

– Всі 6 років шлюбу ми з чоловіком живемо в квартирі моєї рідної мами, – розповідає 30-річна Ольга. – Мама живе окремо, в іншій своїй
квартирі. І все одно ми сперечаємося з нею регулярно. У мами свій ключ від квартири де ми живемо, вона приходить до нас з
постійними перевірками, дуже часто за безлад, перекладає усі наші речі по своєму розумінню так, що я потім нічого не можу знайти. А
головне – дорікає цією квартирою просто постійно, кожного дня вона згадує про це. Мало не кланятися ми їй маємо за те, що живемо
на її площі, хоча з дитинства мені йшлося про те, що це житло – моє і для мене.
У Оксани і її чоловіка Миколи – п’ятирічна дочка, не зовсім здорова, тому Оксана сидить з нею вдома і займається дитиною. Микола
один на всіх працює. Зарплата у нього не дуже велика, але їм цілком вистачає – за рахунок того, що житло все-таки своє вони мають, і
не треба платити ні за кредит, ні за оренду.
Одна неприємність – постійні суперечки з мамою, на яку офіційно оформлена квартира у якій живуть Оксана з Миколою.
– Ключ забрати ми не можемо у мами, попросити не приходити – теж! – розводить руками сумно Оксана. – Мама тут господиня. Ось і
господарює на свій лад так, як їй того хочеться.

Пів року тому Оксана сказала – все, так більше тривати не може. Збираємо речі і з’їжджає звідси. Тим більше, їм є куди.
Справа в тому, що приблизно через рік після їх з Миколою весілля молодий чоловік отримав у спадок від свого батька цілком хорошу
двокімнатну квартиру – правда, в спальному районі, але все ж. Мати Миколи запропонувала цю квартиру здати в оренду, оскільки
переїжджати в неї Микола з сім’єю не хотіли, адже там його робота і їх поліклініка. Тому ідею про здачу нової власності в оренду
підтримали.
Мати Миколи сама ж цим і зайнялася досить активно: вона пенсіонерка, причому, ще не стара, сил і часу у неї багато. Оксана тоді
тільки-тільки народила дитину, Микола працював і теж не дуже хотів вирішувати якісь ще справи, тому вони тільки раді були, що мати
Миколи взяла цю роботу на себе.
Мама Миколи всім зайнялася сама: квартиру відмила, привела в порядок, десь підклеїла шпалери, десь підмалювала, привезла якісь
меблі, які люди віддавали даром – вельми, до речі, непогані. Знайшла орендарів і здала квартиру за досить непоганою для того району
ціною. Ну і якось вже так повелося, що орендарі з усіх питань дзвонили їй, проблеми вирішувала вона, і гроші теж стала забирати собі –
ніби як прибавку до пенсії.
Час від часу, звичайно, у Оксани були думки про те, що бабусі «дуже жирно». Ні, ну пенсія нормальна у неї, плюс гроші від здачі
двокімнатної квартири в столиці в оренду, теж не п’ять копійок. Виходить такий дохід на неї одну, який вони в своїй родині на людину не
мають. Все-таки, думала Оксана, бабуся могла б і ділитися – квартира ж не її, до того ж у сина недужа дитина, рідна внучка її.
Гроші б точно зайвими не були, вже Оксана постаралася б знайти їм застосування.
Але Микола тільки махав рукою: мати, он, за квартирантами стежить, і квартплату платить, і все там лагодить – ти будеш цим
займатися сама? Ні? Ну ось. Нехай отримує гроші, на пенсію зараз прожити важко. Тим більше, живе його скромно, гроші збирає. І, якщо
раптом щось, напевно прийде на допомогу.
А навесні, посперечавшись з мамою, Оксана вмовила чоловіка – будемо переїжджати в твоє житло, і крапка. Ти сам бачиш, тут
непросто живеться. Саме час сказати моїй мамі спасибі за прихисток і трошки посунути твою.
Сказали матері Миколи. Вона дуже здивувалася, тягне час. Спочатку говорила, що мешканці ще цей місяць поживуть, потім з’їдуть.
Потім з’ясувалося, що вони попросили дозволу затриматися на березень, і ось вже квітень закінчується, а свекруха веде мову про те,
що не виганяти ж людей з будинку перед святами, не по-людськи якось.
Гроші, до речі, за квартиру вона все так само і продовжує отримувати лише одна. Микола тільки зітхає і відводить очі.
Ставити питання серйозно, їхати самим просити з’їжджати квартирантів і вселятися в своє житло?
Але тепер мати Миколи образиться. Як правильно вчинити молодим.
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне – 1news.
 

ВСЕ БУДЕ ЛЮКС
Коментарі (0)
Авторизація
Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі