ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Коли я виходила заміж, то не думала, що так швидко розлучуся. З чоловіком ми розійшлися два роки тому. Ситуація була стандартна: у
чоловіка на першому місці стояла мама, на другому – сестра, Надія, а потім тільки вже ми з донькою.
Колишній чоловік біг до мами і сестри на першу вимогу. А розійшлися ми тому, що в квартиру, яку ми купили в кредит, віддавши за
перший внесок наші спільні накопичення, він пустив жити сестру. А ми повинні були й надалі знімати, ще й сплачуючи кредит. При
розлученні мені вдалося отримати назад частину коштів, а квартира з боргом залишилася на колишньому чоловікові.
Потім, правда, до мене доходили чутки, що роботи він позбувся і квартиру продав, разом з кредитом, залишившись ні з чим. Аліменти
на дочку колишній чоловік платить рідко і мало.
А рік тому я познайомилася з іншим чоловіком. До доньки моєї ніколи з порожніми руками не приходив, та й ставився добре і до мене, і
до неї, мамі моїй сподобався. А ось я, пам’ятаючи досвід з попереднього шлюбу, з його сім’єю знайомитися не поспішала, хоча мене і
запрошували – кілька місяців тому одружився старший брат Сергія. І, як з’ясувалося, не дарма.
З місяць тому, з номера Сергія мені зателефонувала його мама, з якою я не була знайома. Вона запросила мене до себе на день
народження, який повинен був відбутися через кілька днів:

– Тетяно, добрий день. Мене звати Галина Михайлівна. Я – мама Сергія. Ви вибачте, що я ось Вас турбую, просто син стільки хорошого
про Вас розповідав, що я не втрималася. У мене через три дні – ювілей, 50 років. І я хочу Вас запросити. Ви і самі приходьте, і дочку
приводите – не бійтеся, не образимо. Подарунок не обов’язково купувати. Я буду вас чекати.
З Сергієм я планувала пов’язати своє життя, тому, подолавши хвилювання, я кинулася на пошуки подарунка. З’ясувавши, що Галина
Михайлівна любить кімнатні квіти, я купила красиву квітку в шикарному горщику.
Ювілей відзначали в кафе. Ми з донькою, красивий і ошатні, купили букет квітів і, в супроводі Сергія, прийшли на свято. Ставна жінка,
які поспішали мені на зустріч, щиро посміхалася.
– Це моя мама, – шепнув мені Сергій.
Я посміхнулася жінці у відповідь, але не встигла навіть привітатися, як побачила за одним із столів Надію. Посмішка тут же зникла з
мого обличчя. Надія, побачивши мене, награно посміхнулася і відсалютувала мені келихом. І в цей же момент Галина Михайлівна
дісталася до нас і сказала:
– Здрастуйте, Тетяно, – побачивши вираз мого обличчя, жінка стривожено додала – Таня, щось трапилося? Ви чимось стривожені?
– Ні ні все добре. Ось, це Вам, – я простягнула горщик, а дочка вручила квіти. – З днем народження Вас. Щастя і здоров’я Вам і Вашим
близьким.
– Ой, спасибі, дуже приємно. Право, не варто гроші витрачати, – знову посміхнулася Галина Михайлівна.
Жінка ще раз посміхнулася, запросила нас за один зі столів і пішла до інших гостей. Варто було Галина Михайлівна відвернутися і піти,
як я запитала у Сергія:
– Хто ця дівчина? – я кивнула в бік Надії.
– Це? Надія. Пам’ятаєш, я тебе на весілля до Руслана, мого брата кликав? Ось, Надія – його дружина, – відповів Сергій. – Вас
познайомити?
– Ні-ні, не треба. Ти йди поки, присядь, а ми прогуляємося і повернемося, добре? – попросила я.
Сергій пішов до столика, за яким нам виділили місця, а я схопила дочку за руку і кинулася геть із кафе. Піймавши машину, я поїхала
додому – спогади про те, як Надія раніше псувала мені життя, нахлинули на мене і я не могла нічого з цим зробити.
Сергій мені дзвонив, але я не брала слухавку. Я просто сиділа вдома. Я хвилювалася – Надя адже мене впізнала, і хто знає, що вона
наговорить родичам чоловіка, з яким ми ще тільки зустрічаємося. Та й ставати частиною сім’ї, частиною якої недавно стала Надія, у
мене не було ніякого бажання.
Зібравши дочку, я поїхала до мами і взагалі відключила телефон. Сергій знайшов мене тиждень тому. Він спеціально зареєструвався
у соціальній мережі, знайшов там мого двоюрідного брата і у нього дізнався адресу моєї мами. Побачивши його на порозі з букетом
квітів, я була дуже здивована.
Ми порозумілися. Я розповіла йому звідки знаю Надю і чого боюся, а Сергій у відповідь тільки розсміявся:
– Не переживай: Надію, з усієї нашої родини, любить тільки мій брат. Тобі нема про що хвилюватися. А ось на тебе мама образилася,
за те що ти втекла з її ювілею. Просить «реванш» – кличе нас з тобою в ресторан повечеряти.
Поки я думала, погодитися чи ні, Сергій дістав з кишені каблучку і зробив мені пропозицію.
З заміжжям я вирішила не поспішати – спочатку треба пожити разом, пізнати один одного трохи краще, а то – плавали, знаємо. До
Сергія переїжджати я теж відмовилася, тому він зібрав речі і переїхав до мене. У моїй однокімнатній орендованій квартирі нам тісно,
тому ми шукаємо двокімнатну.
Коли Надія дізналася, що у брата її чоловіка пустує квартира, вона відразу зателефонувала Сергію і почала напрошуватися туди
пожити, природно – безкоштовно. Сергій пояснив Надії, що якщо і впустить її пожити, то лише за орендну плату, просто так – не вийде.
Надії, звичайно, це не сподобалося і вона кинула слухавку.
Тепер я вже не хвилююся, ну і що, що вона знову буде моєю родичкою? Головне ось що: на цей раз, поруч зі мною буде надійний
чоловік.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело