Дівчинку не треба змушувати щось робити по дому! І ось чому
Відповідь: «Я вас запевняю – звалиться. На мою дочку, в крайньому випадку, звалилося. Джерело
Вона в три роки взяла формочки, розсадила іграшкових ведмедиків навколо і стала їм в цих формочках щось готувати з піску, а потім годувати. Ніхто її цьому не вчив.
Надмірне навантаження дитини відповідальністю за “помий”, “прибери”, фрази типу «а хто тебе в дружини таку візьме», призводить до появи двох типів людей.
Якщо завантажувати дитину до 14 років, думаючи, що «це не звалиться з неба» і «нехай дочка вже починає мити підлогу в п’ять років», або «хай хлопчик уже виконує якісь обов’язки і бере відповідальність», вийде два варіанти.
Перший – безвідповідальний пошук насолод. «Плював я на ваші обов’язки, я нікому нічого не зобов’язаний». Вгадайте, хто це? Чий це текст – хлопчиків чи дівчат? Хлопчиків, точно.
А другий варіант, дивіться, ще страшніший – відсутність віри в роботу, яка приносить щастя. Тобто, відсутність віри, що «колись мийка посуду може принести мені задоволення».
Ви вбuли цю віру своїми ідеями «якщо не прищеплювати це з дитинства, то звідки воно звалиться?».
Воно впаде на голову дочки разом з мамою і її дeпресією. І на все життя там і залишиться, в її голові, розумієте?
“Я не впевнена, що можна бути щасливою в сім’ї, просто піклуючись про близьких” – ось, у що дівчинка буде вірити.
“Тому що я не бачила такого прикладу. Як виконання домашніх обов’язків могло бути для мами великим щастям, якщо вона весь час намагалася на мене їх спихнути?»
Мама в свою чергу говорить:« А це не було для мене щастям, тому що бабуся в свою чергу намагалася на мене все це спихнути” .
Більшість дівчаток мами виховують зараз за принципом – немає слова “хочу-не хочу”, є слово “ТРЕБА”. І думають, що вона стане такою гарною господинею.
Так стане по другому типу, розумієте? Її буде вернути від миття посуду. А чоловіка буде вернути від неї.
Тому не бійтеся – все, що треба, звалиться. Знаєте, звідки це звалюється? Дівчинка, коли улюблена, вона дивиться і розуміє, що вона на радість народилася.
Нарoдилася просто, щоб радувати!
Вона просто дивиться на те, що мама робить, і сама починає це робити. Це найпростіший спосіб виховання. Копіювання, розумієте?
Просто копіювати. Там немає ніякого прикладу. Ви взагалі ніякого прикладу не подаєте – “Треба подати приклад! Треба задуматися і піти помити посуд.”
Ні. Ви просто будьте щасливі від того, що робите. Вам в радість піклуватися таким чином про близьких.
І тільки тоді дівчинка сприймає домашні обов’язки не як рутинну працю, яка не приносить ніякої радості, а як приємний спосіб подбати про свою сім’ю.
