Дивовижна інструкція для батьків, які приходять до храму з малими дітьми
«Пишу цього листа від імен всіх парафіян, які беруть участь у Святій Месі о 10.45. Я б воліла не писати цих слів. Однак вважаю, що повинна показати Вам, як сильно поведінка Вашої дитини може заважати під час літургії. Ваш син заважав так сильно, що багато учасників Святої Меси не почули ні першого, ні другого читання. Можливо, Ви не читали душпастирських оголошень, коли о.Роберт радив, щоб у таких випадках виходити з дітьми з храму. Якщо дитина поводиться галасливо, найкраще вийти за скляні двері й повернутися, коли — і то наскільки — дитина врешті заспокоїться. Поведінка дитини перешкоджає тим, хто, беручи участь у Святій Месі, холів би зосередитись і молитися. Просимо подумати про інших. Щасливого Різдва!»
Чи ви хочете вбuти Церкву?
Я не знаю, що могло когось схилити до написання такого листа. Як ми прекрасно знаємо, діти інколи можуть бути справжньою мукою. Однак що міг думати автор цього листа? У ньому повністю бракує любові. Скажу більше: для мене його зміст — жорстокий, він ніяк не узгоджується з проханням Христа «дозвольте дітям приходити до Мене».
Діти — це великий дар. Вони нам нагадують, що наша віра розвивається. Ми їх потребуємо. І хочемо, щоб діти (а також їхні батьки!) почувалися в наших спільнотах бажаними. Чи ви хочете вбuти Церкву? Висилаючи такі листи, ми опиняємося на найкращому до цього шляху. Прочитавши наведені вище слова, мати незносної дитини виразила свій великий подив.
Вона написала: «Жодного разу ми не почувалися в нашому храмі небажаними. Факт, що наш триліток — це шило і подеколи поводиться під час Меси гучніше, ніж треба. Я б, однак, не хотіла з ним тоді виходити з храму, оскільки таким чином він ніколи не навчиться, що під час Святої Меси треба поводитися відповідно. У нашому храмі немає спеціально виділеного місця для батьків із дітьми. Скляні двері, про які пише автор листа, відгороджують головну наву від присінку, де синочок просто бігав би по колу. Ми розмовляли з настоятелем, якому поведінка нашого синочка не заважає, хіба що сталось би щось насправді незносне для оточення. Мені стало дуже прикро. Зрештою, Церква, в якій не чути жодних звуків, це Церква, яка вмuрає. Мене найбільше зачепило, що автор листа вислав його “від імені всіх парафіян”, від яких ми досі не знали жодної прикрості, а зовсім навпаки — до нас зверталися з багатьма словами потіхи».
За цієї нагоди я згадав візит до парафії св.Томи Мора в Лінчбургу, штат Вірджинія. На столику при вході до внутрішнього приміщення храму я натрапив на картки з «Інструкцією для батьків», які приходять на Святі Меси зі своїми малюками.
Як я пізніше довідався, поради для батьків були розроблені в парафії св.Хуана Дієґо в архідієцезії Портленда, штат Орегон. Ось вони: Наші пропозиції для батьків із дітьми
1.Не нервуйте! Бог дав дітям чимало життєвої сили. Не старайтесь її притлумлювати в домі Божому. Тут вітають усіх!
2.Запрошуємо у перші ряди, де ваші малюки краще бачитимуть і чутимуть те, що відбувається у пресвітерії.
3.Тихенько пояснюйте дітям окремі частини Святої Меси і жести, які виконує священик, міністранти або схола.
4.Долучайтеся до співу, моліться голосно й відповідайте на заклики священика. Так ви вчите дітей правильної поведінки під час літургії.
5.Якщо ви мусите вийти з дитиною з храму під час Святої Меси, обов’язково поверніться. Сам Ісус просив: «Дозвольте дітям приходити до Мене».
6.Пам’ятайте, що те, як ми ставимося до дітей у нашому парафіяльному храмі, впливає на їхнє ставлення до Церкви, до Господа Бога і до інших. Зробімо так, щоб діти почулися в домі Божому як у рідному домі. Любі парафіяни, присутність дітей це дар для Церкви!
Діти — члeни нашої спільноти і нагадують нам про її зростання. Привітаймо їх у нашому гроні та усміхнімося до їхніх батьків! На звороті картки написано: «Церковне мистецтво. Дозвольте дітям використати другу сторону цієї картки для власної художньої творчості. Після Святої Меси заберіть картку додому — нехай вона нагадує про час, проведений у храмі».
