До прибуття поїзда ще 15 хвилин, а вони вже стоять в шубах. Навіщо?
Отже, пасажирський поїзд. Ранок. До прибуття залишається хвилин 15. Люди одягаються, беруть речі і починають йти на вихід. Вони заповнюють речами тамбур, скупчуються біля купе провідника і в проході, часто паралізуючи життя в вагоні для тих пасажирів, хто не готовий потіти.
За ці 15 хвилин можна зробити дуже багато. Можна попити чай, сходити в туалет, прибрати за собою місце, викинувши сміття, якщо потрібно — здати білизну, подзвонити кому-небудь, перевірити соцмережі, нарешті, почитати дзен! Але ні! Життя вагона паралізоване, бо стоїть черга на вихід. Наче їх замкнуть в вагоні, якщо вони не встигнуть вийти.
Одного разу було взагалі смішно. Я їхав, здається, в Одесу зі Львова.. Я дивився у вікно і розумів, що вчасно ми не приїдемо. Хвилин за 15 до прибуття була ще глуха місцевість. І ось за 10 хвилин люди дружними рядами почали виходити і вишикувалися в чергу. В шубах, пальто, з шапками. А провідниця кудись відходила. Коли повернулася, на всіх накричала, звичайно, мовляв, ось вам не сидиться на місці, ви хоч у вікно подивилися б.
Хоча орієнтуватися по пейзажу у вікні теж не завжди правильно. Колись розклад поїзда зі Львова в Одесу виглядав наступним чином. Поїзд дуже рано під’їжджав до вокзалу і вставав хвилин на 40 десь в кілометрі від нього. За цей час провідники встигали розбудити пасажирів, напоїти їх чаєм-кавою, а ті встигали зібратися, відвідати туалетні кімнати і спокійно вийти. Якщо не знати розклад і подивитися у вікно, то, побачивши, що поїзд проїжджає останню станцію перед кінцевою, можна помилитися і зібратися на вихід. Пам’ятаю, моя сусідка по купе одного разу перелякалася, що проспала. Вона і провідницю, і весь вагон, і всіх розбудила.
Але це добре, переплутати може кожен. Але навіщо люди шикуються в чергу на вихід і пітніють, я, хоч убий, не збагну.
А як ви вважаєте, чому пасажири завчасно хочуть вийти з поїзда?
